Творець магії — Як створювати магію в іншому світі

148. Шосте чуття

Потім кілька днів.

Повернувшись до міста, ми надіслали листи учням, а здебільшого присвятили час аналізу мови фей.

Результат вийшов таким.

● Перелік кольорів магічної сили фей

Червоний　　　Емоції… гнів, обурення, роздратування, сильні почуття

Значення… вогонь, тепло, сонце тощо

Помаранчевий　Емоції… оптимізм, радість, збудження, очікування, щирі почуття

Значення… сонячне світло, тепло тощо

Жовтий　　　Емоції… захват, радість, хвилювання, піднесення, позитивна реакція

Значення… земля, подорож, дружба тощо

Жовто-зелений　Емоції… щастя, ніжність, позитив, любов, співчуття

Значення… родина, друзі, мрії, ідеали, їжа, любов тощо

Зелений　　　Емоції… спокій, приємність, умиротворення

Значення… рослини, природа, зцілення, відродження, повсякдення тощо

Блакитно-зелений　Емоції… строгість, стриманість, холоднокровність, байдужість

Значення… ліжко, постіль, король, держава, колектив, метал тощо

Синій　　　Емоції… холодність, байдужість, раціональність

Значення… думка, теорія, лід, скульптура, леза, зброя тощо

Темно-синій　Емоції… смуток, печаль, страждання, неспокій

Значення… ридання, помста, сльози тощо

Фіолетовий　Емоції… хаос, незрозумілість, невідомість, емоційна нестабільність

Значення… абсурд, загадка, нерозуміння, безглуздість тощо

Рожевий　　　Емоції… хтивість, бажання, пожадливість, збудження, статевий потяг

Значення… симпатія, сексуальне бажання, сексуальне розуміння, непристойність тощо

Чорний (сірий)　Емоції… жорстокість, заздрість, зло, бажання руйнувати

Значення… темрява, знищення, вбивче бажання, злість, гріх тощо

Білий (прозорий)　Емоції… невинність, бажання знати, допитливість, чистота, інтерес

Значення… бог, прозорість, прощення, толерантність тощо

Ми з графом переглянулися.

— …Самого цього замало.

— Так, замало… Значення надто широкі.

Кольорів небагато. Проте діапазон слів надто широкий.

Однак, мабуть, цей зміст уже досить близький до істини.

Проблема в «нечіткості значень», «складності» та «труднощах розуміння».

Кольорів для вираження мало, тож доводиться здогадуватися лише з контексту — і то в досить обмежених межах, — а на розуміння йде надто багато часу.

Може, це й нечемно сказати, та не віриться, що феї користуються настільки складною й водночас простою мовою.

— Зміст кольорів магічної сили, гадаю, правильний, та, мабуть, чогось бракує.

— Щось окрім кольорів магічної сили… Не міміка й жести, правда ж?

— Напевно, так. Звісно, вони важливі для спілкування, але не є тим елементом, який можна зрозуміти без них.

— У них бракує такого важливого елемента, як людський голос і рухи губ.

Перше стосується слуху, друге — зору.

Якщо є одне, намір співрозмовника передається. Друге важче, але зрозуміти можливо.

Однак наразі, з того, що ми знаємо про мову фей, як мова вона ще дуже незріла.

Напевно, є ще якийсь інший елемент, що дозволяє пізнати намір співрозмовника.

Зазвичай це елемент, який сильно впливає на одне з п’яти почуттів.

Зір, слух, смак, нюх, дотик.

Потрібно, щоб розуміння відбувалося через одне з них.

— Спробуємо кожне з п’яти почуттів по черзі?

— Справді, ми цього не пробували.

Нас відволікла видима зміна — колір магічної сили, і ми забули про початок.

Коли я знайшов магічну силу еттентраута, я випробував чимало способів.

Не можна забувати. Мій початок — там.

Роблячи по одному все, що було можливо, я багато дізнався і багато чому навчився.

Останнім часом розмов стало менше, тож Мелфі виглядала нудьгуючою.

Час від часу вона ніби просить уваги, та не заважає нам.

…Чесно кажучи, відчуваю провину, ніби просто використовую її.

Звісно, ми іноді розмовляємо й граємося разом, але часу на це стало менше, ніж спочатку.

Треба більше дякувати й щось для неї зробити.

Мелфі, що сиділа на килимку, радісно повернулася до нас.

— Привіт, Мелфі. Можна з тобою трохи поговорити?

Мелфі з усмішкою створила кульку магічної сили.

Зір.

Великі й малі кульки магічної сили. Вони м’яко спливали вгору й зникали в порожнечі.

Видно. Зором можна розпізнати «колір магічної сили».

Слух.

Жодного звуку не чути. З рота чи тіла Мелфі не виходить жодного звуку.

Дрібні звуки, звісно, є, та вони не створені для того, щоб передати щось мені.

Отже, можна сказати, що слух не є елементом мови фей.

Смак.

Попри певний опір, я взяв кульку магічної сили в рот.

Смаку немає, але відчуття дотику є.

Зрозуміло, що розуміти мову за допомогою смаку все ж неможливо.

Та все ж я вирішив спробувати.

Мелфі, звісно, здивувалася моїй дії й трохи розгубилася.

Якось вибач…

Нюх.

Без запаху. Принаймні я його не відчуваю.

Дотик.

Торкаюся. Є особливе тепло магічної сили. І трохи відчуття дотику передалося руці.

Відчуття таке саме, як від звичайної магічної сили.

Магічна сила зникає, коли торкається руки.

Але щось мене насторожило. Здавалося, що все як завжди, але водночас ніби не так.

Я зосередив увагу й торкнувся кульки магічної сили.

Те саме. Те саме, але… ніби й інше.

Що це за відчуття? Здається, я вже відчував щось подібне раніше.

Під час Багряної ночі.

Та червона магічна сила, яка відрізняється від звичайної.

Ймовірно, її створив демон Ейнцвельф.

Та чужорідна магічна сила, здається, не така, як «червона магічна сила», яку створює Мелфі.

І також відрізняється від магічної сили, яку створюємо ми з Марі.

Звичайно, наявність кольору магічної сили означає, що магічна сила не одного виду.

Тобто магічна сила… здається однаковою, але насправді вся різна.

Я розумію, що це ключ до пізнання мови фей.

Слова — це відмінності.

Через різні види слів ми передаємо думки співрозмовнику.

Саме через відмінності ми передаємо різні думки й почуття.

Серед п’яти почуттів, окрім зору, лише дотик має потенціал.

Я торкнувся ще раз.

Я торкався різних кольорів і відчайдушно шукав зміни.

Не розумію. Не розумію, але здається, є різниця.

Що це за дратівливе відчуття?

Здається, що є, але немає.

Здається, знаю, але не знаю.

Ніби дратує, коли обличчя співрозмовника спливає в пам’яті, а імені згадати не можеш.

Ніби слово вже на язиці, але застрягло.

Я несвідомо заплющив очі.

Магічна сила Мелфі торкається долоні.

Теплий, маленький дотик.

Несподівано я трохи відвів руку.

У той момент.

Здавалося, щось торкнулося кінчиків пальців.

Це був дотик, якого я ніколи раніше не відчував.

Торкнулося, але не торкнулося.

Не речовина, а якесь явище.

М’який дотик, як коли відчуваєш статичну електрику.

Я розплющив очі.

Магічна сила не зникла.

Я чітко побачив, як вона зникає в порожнечу.

— Е? Зараз кулька магічної сили не торкнулася моєї руки?

— Е, так. Здавалося, що не торкалася.

Дивно. Здавалося, справді був дотик на кінчиках пальців.

Я знову звернувся до Мелфі й попросив випустити кульку магічної сили.

Трохи відвівши руку від кульки магічної сили, я зосередив свідомість на кінчиках пальців.

На кінчиках пальців з'явилося легке відчуття дотику, але кулька магічної сили все ще була на відстані кількох сантиметрів.

— …？

Не розуміючи, що відбувається, я повторив ту саму дію.

Тоді на кінчиках пальців виникло сильніше відчуття, ніж раніше.

Після кількох повторень це відчуття ставало дедалі чіткішим.

Звичайно, порівняно з прямим дотиком, це було значно слабше відчуття.

Однак «відчуття» того, що торкнувся, справді було.

Я поступово збільшував відстань.

Навіть на відстані близько десяти сантиметрів це відчуття виникало.

Ні, з того моменту це вже не відчуття дотику. Це було «відчуття» чогось іншого, що там є.

Га?

Це…

Н-не може бути!

— А, аа! Це, це ж!? Так, так!?

— Н-невже. Невже я не помітив такої елементарної речі!?

— Так! Саме так! Це ж основа!

— Можливість «відчувати» магічну силу!

Я дізнався про це, «бачачи» магічну силу еттентраута.

А потім, торкнувшись магічної сили, відчув тепло.

Я зрозумів, що вона впливає на зір і дотик, але вважав, що більше ніяк не можна сприймати.

Але це було не так.

Я не думав, що в реальності існує те «відчуття», яке в світі творів є звичайним, — «шосте чуття».

Здатність відчувати магічну силу, ауру, силу на відстані зазвичай зображується в манґах і романах.

І в попередньому світі я теж вважав це звичайним. Звичайно, лише в межах творів.

Але коли приїхав сюди й це стало реальністю, я забув навіть про таку просту річ.

Оскільки нереальне стало реальним, я вважав, що те, що існує лише в творах, не може бути реальністю, і через це мене й підвело.

Тобто так зване «шосте чуття».

Магічну силу можна «відчувати».

Навіть на відстані, навіть не бачачи, можна відчути, що магічна сила там є.

І це безсумнівно доведено прямо перед очима.

Тіло тремтіло від хвилювання.

Невже така проста річ, як відчуття магічної сили, може так вражати мене.

Магія справді фантастична, нереальна й неймовірна сила.

Але я створив цю магію з нуля.

Тому щодо використання цієї магії я трохи сильніше відчував реальність.

Але.

Дізнавшись, що можна відчувати магічну силу на відстані — щось нереальне, ненаукове й надприродне — я був надзвичайно вражений.

Це справжній чарівник.

Я… ще можу зайти значно далі.

Ще багато чого можу дізнатися про магію.

Від цієї думки по всьому тілу пішли мурашки.

— Учителю Сіоне…? Щ-що з вами?

— У… уге

— Учителю Сіоне!?

Коли я підняв голову, граф злякано відступив назад.

— Угегеге, егегеге! Егегегегеге!

— Магія — найкраще! Магія, егеге, справді найкраща!

— М-Марі! Учитель! З учителем Сіоном щось не так!!

Залишивши графа, який у шоці почав шукати сестру, я просто благоговів.

Ох, виявляється, можна сприймати магічну силу.

Невже таке можливо.

Чому я не спробував таку просту річ раніше.

Я надто зациклився на тому, що відбувається насправді, і знехтував знаннями із Землі.

Це можливо. Світ моїх мрій може стати реальністю.

Відтепер я розширю свій кругозір.

Попереду ще ширший світ, світ мрій.

— Геге! Можливо, я зможу використовувати ще потужнішу магію… можливо, знайду ще потужнішу магію!

Я посміхнувся неприємною посмішкою.

Мелфі передо мною спочатку була розгублена, але чомусь радісно дивилася на мене.

Побачивши її реакцію, я чомусь став ще радіснішим, і посмішка ще сильніше піднімалася.

За кілька хвилин граф привів сестру з відчайдушним виглядом.

Сестра з гіркою посмішкою пояснювала графу. А я весь цей час не міг стримати радості й сміявся.