Творець магії — Як створювати магію в іншому світі

146. Дослідження мови фей. Аналіз 2

Я поділився з графом своїми думками.

— Якщо коротко про мову фей: по-перше, звуків вони, схоже, не видають.

— А порозуміваються одна з одною, створюючи кольори магічної сили.

— Крім того, феї, як і люди, вміють розуміти, чого хоче інший, з його рухів і виразу обличчя.

— Але з кольору магічної сили, що показує почуття, не зрозумієш, що саме вона хоче сказати.

— Немає ні слів, ні чогось, що вказувало б на щось певне. Якби їхня спільнота й життя трималися лише на найпростішому порозумінні, біди б не було, але феї не такі…

— Хай і не так, як люди, але вони явно дуже розумні, та й оселі в них є. Ще й такі, як люди будують.

Сказав граф, погладжуючи бороду.

Я поволі кивнув.

— А може, феї ті будинки й не будували… але вони ж ними користуються й живуть майже як люди, тож розумно вважати, що вони дуже розумні й уміють добре спілкуватися.

— Он як. Отже…

Граф запитально глянув на мене.

Я знову кивнув.

— Розумно вважати, що мова фей — не просте спілкування, як у тварин, а розвинене, як у людей.

Граф задоволено всміхнувся.

Коли я почав вивчати мову фей, у мене були певні сумніви.

Може, феї спілкуються не так складно, як люди, а живуть, як тварини, найпростішим порозумінням?

На вигляд вони схожі на людей, але ж не люди. Тож я вирішив, що їхню мову треба вивчати без упереджень.

Але з розмов із Мелфі все стало ясно.

Мова фей так само розвинена, як людська.

Мелфі тонко відчуває мої слова, почуття, вираз обличчя й жести, розуміє їх і відповідає мовою фей.

Спосіб інший, але мова в них, безперечно, така сама, як у людей.

— Як феєзнавцеві, мені це і цікаво, і радісно!

— Щоправда, розшифрувати їхню мову стало ще важче…

Якби, як в еттентраутів, викид магічної сили означав просто залицяння, порозумітися було б легко.

Але коли в них розвинене спілкування, справжня мова, зрозуміти її дуже важко.

Оскільки і ми, і вони розумні й маємо мову, порозумітися можна по-всякому, але щоб точно зрозуміти мову одне одного, треба багато сил і часу.

Це, мабуть, буде непросто.

— Таки… нам самим, мабуть, буде важко.

— Я ж у мовознавстві не тямлю…

Я на мовах не знаюся, а граф — учений у монстрології й феєзнавстві, але все інше не його.

Досвід у дослідженнях у нас є, але лише там, де не потрібні фахові знання.

От якби допоміг мовознавець…

— …До речі, а як там та книжка?

— Та, що написана ніби мовою фей?

— Я попросив знайомого мовознавця, але… поки нічого втішного.

— Схоже, там якась дуже давня невідома мова, та ще й кілька мов упереміш.

— Самому мовознавцеві важко; якби знайшовся знавець археології чи народознавства, може, справа й пішла б… але, на жаль, учених, яким можна довіряти, немає.

Книжку, знайдену в селі фей, граф дав перекласти знайомому мовознавцеві.

Звісно, взяли ми її не самовільно — Мелфі дозволила.

Цей мовознавець, схоже, давній приятель графа Ґолтби, тож йому можна довіряти, а от з іншими вченими в графа зв'язків нема.

Звісно, попросити можна, але чи можна їм довіряти — інша річ.

Якби йшлося лише про дослідження фей, біди не було б, але тепер в Арсфії інший клопіт.

Монстри.

Ми намагаємося дати з ними раду самі, бо якщо втрутиться держава, наше дослідження може застопоритися.

А ще ми вирішили, що краще шукати самим, бо хоч у Лісі фей, Арсфії, і ходять дозором вояки Аджорама, монстрів вони не помітили, а ми бачимо магічну силу, що є в монстрах.

Хоча Арсфію патрулюють вояки, орки напали на фей. Саме тому ми й вирішили шукати самі.

Звісно, ми вибрали так, зважаючи на власну вигоду. Може, безпечніше було б доповісти державі. Але поки що не можна сказати, що ми вирішили хибно.

Сестра з Домініком шукають монстрів уже тижні зо два. А монстрів досі не знайшли. І це при тому, що шукають за слідами їхньої магічної сили.

Звісно, сестра відчуває магічну силу гірше за мене й не бачить крихт магічної сили в слідах монстрів.

Але не знайти жодного здоровенного орка — все одно дивно.

Я кілька разів і сам ходив із ними шукати орків, але не знайшов жодного сліду.

Може, орків уже немає? Може, були тільки ті, яких ми здолали?

Таке можливо, але щось тут не так. Бо тоді виходить, що кілька орків, яких, кажуть, і так мало, якраз випадково трималися разом.

Орки випадково забрели в Арсфію, ми випадково на них натрапили, випадково їх здолали, а інших орків випадково не було.

Чи буває таке?

До того ж незрозуміло, чого хотіли орки.

Навіть якщо вони випадково оселилися в Арсфії, навіщо їм були феї?

Щоб просто жити, полювати на фей не треба, та й навряд чи вони їх їдять.

Тоді навіщо вони намагалися спіймати фей?

Дійшовши до цього, я раптом згадав, як у лісі біля Істрії кобольди спіймали Мелфі.

— Графе, інше питання: чи це звична річ, щоб монстри полювали на фей чи ловили їх?

— Так, серед монстрологів відомо, що монстри ворогують із феями.

— Чому — невідомо, але монстри часто намагаються спіймати фей.

— Не стільки вбити, скільки саме спіймати.

Чому монстри ловлять фей?

Чому ловлять, а не вбивають?

…До речі, демон Ейнцвельф, коли вкусив мене, на якому було «благословення фей», ніби аж скорчився від болю.

Тобто сила фей для демонів небезпечна?

І, може, на монстрів вона теж діє?

Раптом мій погляд прикувала магічна сила, що йшла від усього лісу.

Я весь час дивився лише на фей, але й сам цей ліс — такого я ще не бачив.

Я знав, що магічну силу виробляють живі істоти, але вперше бачу, щоб її виробляла нежива природа.

— Учителю Сіоне? Що з вами?

— Н-ні. Просто щось не дає спокою…

У голові спливали думки.

Феї теж виробляють магічну силу.

Вони нею оповиті, а ще випускають з рота особливу магічну силу.

Монстри полюють на фей.

Демонам шкодить «благословення фей».

Ліс, де живуть феї, сповнений магічної сили.

Уперше бачу, щоб магічна сила була не в живих істотах.

Яка ж із цього відповідь…?

— …Невже магічну силу першими породжують саме феї?

Сказавши це, я сам собі заперечив.

Надто вже поспішний висновок.

Ну то й що, що в лісі, де живуть феї, стільки магічної сили, як ніде.

Ну то й що, що деінде я не бачив, щоб магічну силу породжувала нежива природа.

Вважати, що магічну силу породжують феї, лише тому, що вони живуть там, де її багато, — надто поверхово.

Граф вислухав мене й замислився.

Він обмірковував це з суворим обличчям.

— Може, й не виключено, але поки що підстав замало…

— Так. Я й сам бачу, що поквапився… Щоб казати, що її породжують феї, даних замало, та й, може, річ не у феях, а в самому лісі.

— Ні, може бути й так, що Арсфія — просто особливий ліс, який породжує магічну силу.

Феї — особливі створіння. Здається, саме ця «особливість» і збиває мене з пантелику.

Та й думки мої вже звернули не туди.

Ми ж тут, щоб вивчати мову фей, — не можна відволікатися на інше.

Наша найближча мета — розшифрувати мову.

— Вибачте. Ми геть відбігли від теми.

Я хотів запропонувати повернутися до мови фей, але граф раптом усміхнувся, наче його осяяло.

— А чому б це не перевірити?

— Перевірити — як?

— Оглянути поселення фей, їхні оселі в різних краях.

— Тоді ми дізнаємося, чи там теж багато магічної сили, чи її теж породжує природа!

— Так, але… по-перше, нема кому бачити магічну силу.

— А якщо перевіряти самим — по всьому світу це дуже важко.

— Та що ви таке кажете!

— У вас же, учителю Сіоне, є такі люди! По всьому світу — люди з магічною силою!

Почувши це, я аж стрепенувся.

— Учні з курсів лікування хвороби лінощів?

— Так! Так, саме вони! Учні є в кожній країні!

— Може, написати їм і попросити подивитися?

Справді, учні мають магічну силу. Мають і хист до магії.

Я навчав їх лікувати хворобу лінощів і з власною, «іншою» метою.

Але не думав, що вони отак мені допоможуть.

Як і каже граф, вони зможуть подивитися, чи багато магічної сили в лісах і оселях фей.

— Справді. Тоді, повернувшись до міста, я їм напишу.

— Може, дізнаємося щось цікаве.

— Хе-хе! Атож, а якщо, ну раптом… в оселях фей по всьому світу теж буде стільки магічної сили, як в Арсфії…

— …тоді й думка, що магічну силу породжують феї, буде не така вже й безпідставна.

Звісно, можливо й таке: «у лісі, що породжує магічну силу, просто живуть феї».

Але якщо такі місця є всюди, стане ясно, що це особливі місця, які породжують магічну силу.

Тобто, вивчаючи саму Арсфію, можна, може, глибше зрозуміти й магічну силу.

Якщо краще зрозуміти не лише фей, а й саму магічну силу, може, вдасться чарувати сильніше чи зовсім по-новому.

— Хай там як, повернімося поки до мови фей. Схоже, ми весь час відволікаємося на те, що нам цікаво.

— Ха-ха-ха! Ваша правда. Як щось зацікавить — не можу про це не думати!

— Цілі в нас широкі, а цікавості хоч відбавляй, тож зосередитися на чомусь одному, мабуть, важко!

Хоча часом ми, навпаки, надто зосереджуємося на одному, тож однозначно не скажеш.

Я щиро погодився з графом.

Арсфію й монстрів поки відкладемо.

Дослідження фей може допомогти не лише з магією, а й знайти, як боротися з демонами й монстрами.

«Благословення фей», кажете… Я про нього й забув, а воно, здається, дуже важливе.

Хай там як, про мову фей ще поговоримо з графом.

З цією думкою я глянув на Мелфі.