Творець магії — Як створювати магію в іншому світі

13. Істрія

Як завжди, у своїй кімнаті я займався тренуванням магічної сили.

Перейшовши зі стану магічного наповнення, я зосередив магічну силу в правій руці за допомогою збирання магії.

Світло було схоже на білий ліхтарик.

Але світла було не так уже й багато.

Якщо дивитися уважно, воно сліпить, але за яскравістю це приблизно як маленька лампочка.

Проте, якщо подумати, що людське тіло світиться, це вже вражає.

Перехід зі стану магічного наповнення до стану зібраної магії став проходити плавніше.

Проблема в тому, що в тілі залишаються залишки магічної сили, і вона не збирається повністю в одній точці.

Завжди залишається певна кількість магічної сили.

Навіть коли магічна сила зосереджена в правій руці, інші частини тіла все одно світяться слабким світлом.

Чи можливо взагалі зібрати всю магічну силу в одному місці?

— Хмм, можливо, я роблю це неправильно... Мабуть, варто зупинитися і подумати знову.

Створити щось нове — це не так просто.

Немає підручників, і немає нікого, хто міг би дати поради.

Все доводиться придумувати самому, робити припущення і робити висновки.

Алгоритм простий, але між припущеннями і висновками лежить величезна прірва.

Спочатку про магічну силу.

Я тимчасово називаю це магічною силою, але насправді не розумію, що це таке.

Відомо лише, що магічна сила виробляється тілом і що при контакті з іншими людьми, які мають магічну силу, вона викликає певний вплив.

Є й інші деталі, але загалом це основне.

Отже, давайте подумаємо.

Що таке магічна сила взагалі?

Навіть якщо вважати її життєвою енергією, візуалізувати її неможливо.

Чому це можливо — залишимо поки без відповіді.

Це сфера, яку я навряд чи зрозумію.

Я вважаю, що наука — це аналіз процесів за результатами і активне їх використання.

Світ підкоряється фізичним законам і може лише поєднувати вже існуючі речі.

І саме завдяки реакціям і явищам люди навчилися їх використовувати.

Відкривач не створював вогонь навмисно.

Вогонь виник випадково, а потім люди почали думати, як його розпалити.

З магічною силою те саме.

Вона існує і візуалізується як результат.

Але сама магічна сила — це лише розмите існування.

Поки що, принаймні.

...Я зовсім не впевнений, що можу пояснити, що таке магічна сила.

Я тільки-но відкрив її, і що це — поки що невідомо.

Тепер лишається лише поступово експериментувати і дізнаватися.

Але вже зараз відомо дещо.

Враховуючи випадок з фореллю, очевидно, що магічна сила використовується як засіб спілкування.

Проте це лише те, що форель створює кулі світла, щоб показати своє залицяння.

Це, мабуть, нічим не відрізняється від того, щоб сказати «я тебе люблю» словами.

Але чи вдається їм справді ефективно використовувати магічну силу — це вже сумнівно.

Навіть враховуючи звички форелі, зрозуміти, як перетворити магічну силу на магію, поки що не вдається.

Проте мене цікавить той факт, що форель створює кулі магічної сили.

У стані зібраної магії магічна сила просто концентрується в одній частині тіла.

Інакше кажучи, цей стан не можна підтримувати, якщо магічна сила не контактує з тілом.

Зі стану зібраної магії потрібно випустити магічну силу за межі тіла.

Стан магічного наповнення виникає, коли дуже сильно усвідомлюєш свої емоції.

А збирання магії — це свідоме переміщення магічної сили.

Щоб утримувати будь-який із цих станів, потрібно відчувати радість від того, що магія зосереджується в одній точці.

Радість може бути замінена й на гнів або сум.

Просто для мене найкраще підходила саме радість.

Для випуску магії за межі тіла потрібен відповідний запас магічної сили.

Я вже довів, що зі стану магічного наповнення це зробити важко.

Напевно, магії занадто мало, і вона розсіюється, не встигнувши вийти.

Отже, потрібно спершу зібрати магію в одній точці, а потім випустити.

Але це трохи ускладнює справу.

Потрібна думка: «Як було б радісно, якби магічна сила з правої руки вийшла за межі тіла».

Звісно, я пробував. Результат — магія не вийшла, а просто зникла.

Це не означає, що зовсім не можливо — я бачив, як магія трохи віддаляється від тіла.

Але, на відміну від форелі, я не можу повністю відпустити магію і підняти її на кілька метрів у повітря.

Можливо, це дуже складна техніка, або я просто роблю щось не так.

Навіть якщо я зможу випустити магію за межі тіла, це не принесе користі, але не вміти — дуже непокоїть.

Інші, можливо, подумають, що це дурниця — марно наполягати на такому.

Але я хочу це зробити.

Неважливо, що скажуть інші.

Я просто хочу цього.

Відколи я виявив магічну силу, минуло вже понад півроку.

Але поки що я лише вмію випромінювати світло з тіла і трохи керувати ним за власною волею.

Це вже велике відкриття. Але скажуть «ну й що?» — і заперечити нема чого.

Я не дослідник. Хоч іноді й захоплююсь відкриттями, але все це лише заради мети — навчитися користуватися магією.

Наразі мої дослідження зайшли в глухий кут.

Мені потрібен якийсь поштовх.

Я зовсім не знаю, що це може бути, тому просто продовжую тренувати збирання магії.

Спочатку я міг утримувати стан магічного наповнення лише кілька разів, а тепер — близько двадцяти.

Але зростання кількості утримань не таке вже й велике порівняно з початком.

Для підтримки стану магічного наповнення потрібно випромінювати магію зсередини тіла.

Це означає, що за кількістю магії в тілі, тобто за моїм загальним обсягом магічної сили, можна судити, як довго я зможу підтримувати цей стан.

Це так звані магічні очки, але їхній приріст поступово сповільнюється.

Здається, що межа одночасного випромінювання трохи зростає, але дуже повільно.

Здається, і зростання загального обсягу магічної сили має свої межі.

У будь-якому разі, мені вже хочеться якогось прогресу. Вже починаю втрачати ентузіазм.

Поки я розмірковував, у двері постукали.

Я подумав, що це не сестра, але все ж відповів.

І ось у кімнату зайшла несподівана людина.

Тато.

— Ти зайнятий навчанням?

— Ні, все гаразд. Що трапилось?

— Хм. Насправді я думав поїхати до Істрії. Ти теж хочеш?

Істрія.

Це місто в регіоні Еттен.

Найближче до нашого дому середнього розміру місто.

Хоча, треба сказати, що наше королівство Рістія — досить маленька країна, тож не варто надто сподіватися.

Точна кількість населення невідома, але загалом у країні близько ста тисяч людей.

Територія невелика, села розкидані, а великими містами можна вважати лише Істрію та столицю Рістії — Санострію.

— Але ж ти казав, що до міста їздиш лише ти?

Я теж хотів поїхати.

Бо хотів дослідити магію.

Проте тато забороняв мені їхати, бо це небезпечно.

Я кілька разів просив, але марно.

До речі, Марі теж ніколи не була у місті.

— Сьогодні особливий випадок. Не лише я — ще кілька людей мають коні з возами й теж їдуть по закупи, тож нагода зручна.

Є й інші справи. Отже, як щодо того, щоб поїхати?

Кінний віз — розкіш. Волові вози є в тих, хто тримає худобу, але вони повільні й для поїздок не годяться. Тому по закупи їздять кіньми.

Однак кінь із возом коштує дорого, та й утримувати його недешево, тож мають їх небагато.

Кажуть, є й ті, хто здає вози в оренду, але в нашому селі таких немає.

Хай там як, щоб дістатися до неблизького міста й повернутися за день, без коня з возом не обійтися.

І в кожному селі завжди потрібні покупки в місті.

Бо село не може повністю забезпечити себе самостійно.

Тому в більшості сіл віз купують спільно, або ж його купує хтось заможніший і за плату возить закупи.

У нашому селі тато позичив селянам гроші на віз, і вони потроху повертають борг.

Тато не купив віз сам, щоб давати його в користування, — не хотів, щоб люди надто залежали від володаря.

Коли борг буде повністю сплачено, віз стане власністю села, і навіть якщо з володарем щось станеться, він лишиться в селі.

Тато прагне, щоб піддані були певною мірою самостійними, але водночас підтримували один одного.

Але це окрема справа.

Пропозиція тата мені дуже сподобалась.

Хоча в нашій країні немає зручних бібліотек, і навряд чи там знайдуться книги про магію.

Мені також хотілося побачити місто.

— Добре, я піду.

— Добре. Тоді готуйся. Потрібно повернутися до заходу сонця.

— І Марі з Еммою теж поїдуть з нами.

— Зрозуміло. Я одразу почну готуватися.

Батько повернувся до вітальні.

До Істрії пішки йти приблизно три години.

Це досить близько, і можна подумати, що воза не треба, але коли йдеться про закупи, багажу буде дуже багато.

Обов’язково потрібен транспорт, а візки чи волові вози їдуть надто повільно.

Якщо ж затримаємося до ночі, доведеться ночувати просто неба, а це дуже небезпечно.

Уночі монстри стають агресивнішими, і в цьому світі кожен знає: ночувати просто неба — ризикувати життям.

Якщо це найманці, армія чи велика група, можна поставити варту і впоратися з небезпекою.

Але загалом подорожувати або ночувати вночі не рекомендується.

Звичайно, для звичайних людей, як ми, ночівля в полі — це смертельна небезпека.

Тому ми обов’язково повинні дістатися села чи міста до заходу сонця.

Монстри, кажеш? Цікаво, що це за істоти.

Я так захопився магією, що звертав увагу лише на пов’язані з нею факти та історію.

Тому про монстрів і фей я знаю дуже мало.

До того ж мені якось не дуже охоче розповідають про це докладно.

Мабуть, дітям не хочуть говорити про страшні речі.

Проте постійно повторюють: монстрів треба боятися і не підходити близько.

Навіть щоб вийти надвір, завжди потрібен дозвіл тата чи мами.

Можливо, цей світ набагато небезпечніший, ніж я думав.

Але якщо не зустрічатися з ними, то все буде гаразд.

Адже поруч буде тато.

З такими думками я взяв рюкзак на плечі і вийшов з кімнати.