Творець магії — Як створювати магію в іншому світі

11. Дослідження магії. Аналіз 3

Це моя звична кімната.

Знайомий краєвид, але водночас заспокійливий.

Я сиджу на ліжку, перебуваючи в стані медитації.

Не те щоб я нічого не думав, я намагаюся зосередити свідомість.

Раніше я намагався повністю очистити голову, тому не міг випускати магічну силу.

Тепер я свідомо зосереджуюся на емоціях — і мені вдається вивільнити магічну силу.

Відколи я вперше увійшов у стан магічного наповнення, минув уже місяць.

За цей місяць я дізнався кілька речей.

По-перше, щоб увійти в стан магічного наповнення, потрібні досить сильні емоції.

І підтримувати ці емоції дуже важко.

Будь-які емоції важко тримати постійно. Якщо немає чогось особливого, вони слабшають.

По-друге, є обмеження на кількість разів на день, коли можна увійти в цей стан.

Поки що не впевнений, чи правильно я розумію поняття магічної сили, але тимчасово вважаю енергію цього явища магічною силою.

Звісно, щоб використовувати силу, потрібне паливо. Адже магія вимагає витрат магічної сили.

Поки що я лише випускаю магічну силу, до магії ще далеко.

Звичайно, магічна сила обмежена. Тому після певної кількості випуску вона припиняється.

Тоді я відчуваю повну апатію і нічого не хочеться робити.

Одного разу, коли магічна сила вичерпалася, я провів день у повній бездіяльності, просто лежав.

Це не була хвороба, просто повна відсутність енергії.

Спочатку, коли я входив у стан магічного наповнення п’ять разів, так і було.

По-третє, коли я майже вичерпую магічну силу, наступного разу її кількість трохи збільшується.

Спочатку ліміт був п’ять разів у стані магічного наповнення.

Але зараз я можу це робити вже десять разів.

Протягом місяця я щодня підтримував стан майже до межі.

Поки магічна сила не вичерпується, я не відчуваю повної апатії, тому це не сильно заважає повсякденному життю.

Проте я відчуваю втому і зниження мотивації, тому треба бути обережним.

По-четверте, стан магічного наповнення, як і кулі світла, не видно тим, у кого немає магічного потенціалу.

А тим, у кого потенціал є, це видно, і якщо доторкнутися, можна відчути тепло.

Це я з’ясував, попросивши Марі спробувати.

Ну, це не надто дивно, але важливо.

Обставини можуть змінюватися, тому не факт, що кулі світла і стан магічного наповнення — це одне й те саме.

Але я зробив ще одне невелике відкриття.

Магічна сила майже не впливає на мене самого.

Я не відчуваю сильного тепла чи дотику від своєї магічної сили.

Але коли торкається Марі, вона відчуває тепло і легкий дотик.

Думаю, це було досить цікаве відкриття.

І нарешті, п’яте — це найбільша проблема.

— Ааааааа! Кулі світла не з’являються!

Так, хоч я і збільшую магічну силу в стані наповнення, кулі світла не з’являються.

У стані магічного наповнення тіло лише тьмяно світиться.

Навіть якщо загальний обсяг магічної сили зростає, ситуація не змінюється.

Тіло просто трохи світиться, і на цьому все закінчується.

Світла не стає більше, і жодних змін зовсім немає.

— Хмм... Можливо, існує межа обсягу викиду магічної сили.

Можливо, мій максимальний викид — це саме та кількість магічної сили, яку я зараз випускаю.

Тіло тьмяно світиться. Якщо це й є максимальний обсяг викиду, то, можливо, я ніколи не зможу створити кулі світла.

Що? Значить, мій обсяг викиду магічної сили менший, ніж у риби?

Ха-ха, жарт якийсь. Це ж неправда, так?

— Якщо навіть збільшуючи загальний обсяг магічної сили, межа одноразового викиду не змінюється, то це безглуздо.

Припустимо, загальний обсяг магічної сили, тобто МП, дорівнює 100.

Для активації магії потрібно 5 МП.

Але якщо межа одноразового викиду МП у мене — 4,

то я не зможу активувати магію.

Навіть маючи великий запас, якщо межа викиду менша за необхідний мінімум для найпростішої магії...

Магічна сила є, а магія — ні.

Ще зарано робити висновки, але така ймовірність існує.

Що ж це таке...

Я — просто людина, яка може лише світитися.

І світло це бачать лише ті, хто має магічний потенціал.

Це ні на що не годиться. Просто світло.

Га?

Я в глухому куті?

Це кінець?

— Ні-ні-ні, почекай. Здаватися ще зарано... Обов’язково щось є.

Якщо нічого немає, це катастрофа. Я не хочу, щоб усе так закінчилося!

Я не зможу визнати, що після всього цього магія мені недоступна.

Я не здамся. Ніколи.

Заспокойся.

Ще є що спробувати.

Згадаймо про форель.

Вона світилася й випускала кулі світла.

Звідки саме?

Здається, з голови.

Гм? А, зрозумів.

Хоч загальний обсяг викиду магічної сили з усього тіла обмежений, це розведена сила.

Якщо зосередити її в одному місці, результат може бути іншим.

Я зосереджую увагу, уявляю емоції — і одразу входжу в стан магічного наповнення.

Все тіло світиться.

Тепер я концентрую увагу на руці.

Щоб магічна сила пішла в руку.

Уявлення про те, щоб передати магічну силу в руку, зберігаючи при цьому емоції — звісно, це було неможливо, і стан магічного наповнення зник.

— Це надто складно...

Якщо не звертати уваги на емоції, магічна сила не випускається.

У такому стані я намагався уявити, що магічна сила концентрується в якійсь частині тіла.

Словами це звучить просто, але насправді виходить ні те, ні се — дуже важко.

Емоційне мислення — згадати радість, і раціональне — зосередитися на правій руці.

Важко одночасно тримати в голові дві протилежні думки.

Ні, це не так.

Взагалі-то я помиляюся.

Порядок неправильний.

Проблема в тому, що я спочатку запускаю магічну силу, а потім намагаюся зосередитися на правій руці.

Отже, треба думати так:

«Якщо магічна сила збереться в правій руці — я буду радий».

Ідеально. Якщо поєднати збір магічної сили в руці з емоціями, все має вийти.

Отже, я спробував.

Стан магічного наповнення активувався.

Все тіло почало світитися.

До цього я вже звик.

Але тепер було інакше: я вже уявляв, як магічна сила збирається в правій руці.

Світло по всьому тілу поступово збиралося в праву руку.

Тонке світло, зібравшись в одній точці, ставало яскравішим.

Моя права рука світиться яскраво-білим світлом.

Світло було таким яскравим, що нагадувало білу лампу.

— У-уо...

Я встав і підняв праву руку.

Світло з руки тягнулося до стелі.

— Ухахах! Моя права рука світиться! Ухахаха!

Якщо вдарити такою рукою в стіну, чи можна щось зруйнувати?

Здається, так. Я відчував потужний потік сили.

Я так розхвилювався, що втратив голову.

Сміючись, я кинувся до стіни.

Вже ніхто не міг мене зупинити.

Коли запускаєш магію, хочеться одразу щось випробувати — це властиво хлопчакам.

Хоч я вже й не дитина.

— Уряя!

Я з розгону вдарив кулаком по дерев’яній стіні.

В наступну мить пролунав гучний стукіт.

Відчувся біль.

Оскільки кулак дитячий, стіна не пробилася наскрізь.

Напевно, сила була недостатньою, тому біль був незначним.

Це було щастям у нещасті, але світло зникло. Миттєво.

— Ой-ой-ой… уф! Т-та це ж просто світло…!

Я думав, що воно має якусь руйнівну силу!

Навіть зібравши магічну силу, це виявилося всього лиш магічною силою.

Я й так це передбачав. Та й це було очевидно.

Навіть торкаючись скупчення магії, відчуваєш лише тепло.

Тож ніякого удару, що міг би зруйнувати стіну, не могло бути.

З розчаруванням я подивився на стіну.

На щастя, жодних пошкоджень. Ні дірок.

Треба зробити висновки. Я надто розійшовся.

Результат не був кращим, ніж я очікував, але й не гіршим.

— Ну й добре! Хе-хе, я зміг створити яскраве світло, хе-хе!

Я з моторошною усмішкою подивився на свою праву руку.

Але тренувань ще недостатньо.

Я не зміг повністю перенести всю магічну силу тіла в праву руку.

Здається, є ще над чим працювати.

Я назвав переміщення магічної сили з усього тіла в певну точку «збиранням магії».

А стан, коли магія зібрана, я назвав «станом зібраної магії».

Я даю назви кожному новому явищу, думаючи про майбутнє.

Адже, навіть якщо створюю магію, краще чітко пояснити це словами чи письмом.

Я планую навчити цьому й Марі.

Хоча поки що це рано, спершу потрібно вдосконалити техніку.

Спочатку Марі допомагала мені спостерігати, але останнім часом вона більше часу приділяє власним тренуванням.

Дослідження магії часто вимагає простої витрати часу, тому це зрозуміло.

Вона не втомилася, просто хоче використовувати час з користю.

Інакше вона не зможе робити те, що хоче.

Я теж попросив її так робити, тож час, коли не потрібна допомога, я проводжу сам.

Отже, продовжимо.

В будь-якому разі, є прогрес.

— Хе-хе... це крок уперед, хе-хе.

Я посміхнувся і знову сів на ліжко.

Так я старанно тренувався у збиранні магії.

Зайшов надто далеко, і магічна сила вичерпалася, це й так зрозуміло.