37. Інструменти на користь простим людям
Після обіду Джін і Біна вирушили ставити свій прилавок на вуличному ринку.
Як завжди, вони поставили простий столик у самому кінці ринкової ділянки й виклали на ньому магічні пристрої. Так мало бути.
— Та що це за натовп…
Там уже було повно людей.
— А! Прийшли!
— Ага, «попкорн», давайте швидше! Діти чекають.
— Два попкорни, швидше, будь ласка!
— А мені три попкорни!
Схоже, більшість покупців прийшли по попкорн.
— Так-так, одну хвилиночку, будь ласка.
Так сказавши, Біна засипала кукурудзу в апарат для попкорну, додала олії та солі й увімкнула його. Приблизно за три хвилини кукурудзинки почали лопатися.
— Завжди цікаво на це дивитися!
— Ой, який чудовий запах.
Готовий попкорн упаковують у листя дерева пауно і продають. Листя пауно гнучке й не рветься, тому його широко використовують для пакування.
— Дякую, це буде п’ять мідних монет.
Одна порція коштує 5 толів (близько 50 єн), непогана ціна. Адже половина всієї справи задумана заради реклами.
— Нарешті! Оце смак! Не можна зупинитися.
Дехто навіть розкривав пакунок прямо на місці й починав їсти. Джін, дивлячись на таку популярність, спершу отетерів, але потім отямився і поставив на прилавок те, що приніс із собою.
Це була табличка з назвою товару та його ціною. Коли вони обходили кіоски, на багатьох товарах були цінники, але пояснень майже ні в кого не було. Тож він і підготував таке.
— Послухайте, а що це за «запальничка»?
Як і очікувалося, питання підхопили покупці, що стояли в черзі по попкорн.
— Так, це магічний пристрій для розпалювання вогню. Ось зразок.
Із цими словами Джін показав пробну запальничку. Це був прямокутний корпус, що вміщається в долоні; коли натиснули круглу кнопку в центрі, спалахнув маленький вогник.
— Так можна розпалювати вогонь.
Коли він продемонстрував роботу,
— Ого, гарно. Дайте мені спробувати.
Мабуть, домогосподарка, жінка років тридцяти, звернулася так, тож Джін передав їй запальничку.
— Ось так… Ой, вогонь з’явився! Значить, підпалювати лучину? Зручно, коли жар згасає. Оце… п’ятдесят толів? Гм, хочеться. Дайте одну.
— Дякую вам.
Одну запальничку продали одразу. Джін забрав пробний зразок, передав покупці товар і взяв гроші.
— Ну, схоже, зручна штука. Мені теж одну дайте.
— Дякую.
Покупці, яким нудьгувалося, поки чекали на попкорн, побачили, як зручно користуватися запальничкою, і почали купувати.
— Хм, хочу, але грошей при собі немає. Слухайте, ви ж і завтра продаватимете?
— Так, завтра теж прийдемо.
— Тоді куплю завтра.
Так, ще до вечора весь приготований кукурудзяний запас закінчився, і запальнички теж розпродали.
— Ходімо, мабуть, додому.
— Е-е…
Біна мала втомлений вигляд. Джін теж стомився, бо робив незвичну справу, тож вони вирушили додому.
— Але ж добре продається.
— Ага, я теж здивований. Понад 200 людей прийшли купувати, правда ж?
— Схоже на те. Виручка просто величезна.
Мішечок на поясі Біни переповнений мідяками. У Джіна ж срібні монети змішані з мідними.
— А обміняти гроші можна?
Коли Джін про це запитав,
— Беруть комісію, тому це нецікаво.
Така була відповідь.
Повернувшись до дому Біни, вони порахували виручку.
Виручка з попкорну становить 2200 толів, із запальничок — 1000 толів. Разом 3200 толів.
Звідси відрахували витрати на матеріали: кукурудза 10 кілограмів — 500 толів, сіль — 100 толів, олія — 300 толів. Магічний камінь для запальничок — 500 толів, інше — 100 толів.
— Отже, чистий прибуток становить 1700 толів.
За день це приблизно 17 000 єн, порахував подумки Джін. Непогано, мабуть.
— Тоді Джіну половина, 850 толів. Ось, тримай.
Йому простягли мішечок, повний мідяків.
— Зачекай, мені стільки не треба.
— Але ж ділимо порівну.
— Ні, це не так. Майстерня твоя, та й матеріали добувала ти. Давай сім до трьох.
— Гм, тоді виходить… Рахувати лінь, тож візьми сімсот толів. Ось, тобі ж і фрукти давали.
Сказавши це, Біна простягнула сімсот толів, серед яких були срібні монети. До речі, правильна сума — 510 толів.
— Ну гаразд.
Джін з кислою усмішкою взяв гроші.
— Ну що ж, до закриття ще є час, тож, мабуть, варто піти докупити матеріалів, так?
— Так, я втомилася, але сьогодні ще треба встигнути купити.
Біна закинула на плече великий мішок для покупок. Джін так само.
— Спершу куплю Магістоун.
Вирішивши, що починати варто з легшого, Біна вирушає по Магістоун для запальничок, але Джін її зупиняє.
— Стривай, стривай, Магістоун я сам тобі дістану.
— Га? Ах так, ти ж казав, що маєш Магістоун?
— Так. Продам за собівартістю, не хвилюйся.
— Мені незручно… Але дякую.
Далі вони разом купують сіль, олію та кукурудзу. Джін нарешті роздобув ячмінь і пшеницю для харчів.
— Весь прибуток пішов на вітер.
Біна трохи засмутилася. Вибратися з замкненого кола, коли всі гроші одразу йдуть на нові витрати, поки що не вдається, і з цим нічого не вдієш.
— Згодом з'явиться трохи більше вільних коштів.
Так втішає Джін. Біна ж,
— Так, правда. Коли ти ще не прийшов, нічого не продавалося, тож тепер не можна вередувати.
І вона підвела голову.
— Але ж запальничка сподобалася людям, правда? Робити те, що корисне всім, справді надихає.
— Так, і я так думаю. Запальничку, звісно, зробимо, а ще подумай, що ще можна створити.
— Ой, ти вже йдеш?
— Так, вибач. Завтра обов’язково прийду.
— Ну, дякую за сьогодні.
Попрощавшись із Біною, Джін закинув на плечі кукурудзу та ячмінь і пішов додому.
Сцена змінюється: в одному з маєтків знаті всередині міських мурів. У розкішній кімнаті на не менш розкішному кріслі сидить хлопчик років дванадцяти-тринадцяти. Туди заходить слуга.
— Молодий пане, я купив те, що ви замовляли.
Слуга простягає згорток, загорнутий у листя дерева пауно.
— О, оце? Ну, подивимося.
Безсумнівно, це був попкорн. Хлопчик куснув один раз і,
— Так, смачно! Такого смаку я ще ніколи не куштував.
Промовляючи це, він запихав у рот жменю за жменею і з’їв усе до крихти.
— Уже все? Агов, принеси ще.
Слуга, почувши це, з винуватим виразом обличчя,
— Сьогодні крамницю вже зачинено, тож купити можна буде тільки завтра.
Хлопчик, почувши це, з невдоволеним виглядом,
— Тоді накажу кухарю приготувати.
4/5, о 19:00: я трохи виправив опис розподілу прибутку.
10 кілограмів кукурудзи вистачає приблизно на 500 порцій попкорну.
А ще дещо з’явилося.
Дякую, що читаєте.
20131212 09:37 виправлення написання
（старе）: скупчення відвідувачів
（нове）: натовп
Скупчення відвідувачів — це стан туристичних місць, тож у цьому випадку «натовп» за масштабом пасує краще.