Майстер магічної інженерії

30. Помічник

— Що ви робите?

Рейко без жодних зусиль відібрала палицю, яку стискала в руці руда дівчина. При цьому здалося, що промайнула невелика іскра.

— Га?

— Небезпечна іграшка, правда ж?

Рейко переламала відібрану палицю навпіл.

— Н-н-ну… н-н…

Тут торговець із сусіднього лотка,

— Гей, ви б сварилися деінде, га? Торгівлю мені псуєте.

Тоді Джін, який так і не знайшов моменту втрутитися в їхню сварку, сказав:

— Вибачте, будь ласка. Рейко, досить. А ти, дівчино, ходи-но сюди на хвилинку.

Сказавши це, він узяв руду дівчину під руку й відвів її за дерево, подалі від лотка. Потім

— Рейко, моя супутниця, наробила справжнього клопоту. Вибач.

Спершу він вибачився. Рейко стояла позаду з серйозним виглядом. Дівчина ж,

— Е-е, а ви хто такі? Ви ж «Жезл паралічу» голими руками тримаєте, та ще й навпіл ламаєте… Ой! Мій «Жезл паралічу»! Що ви з ним тепер зробите?! Він же коштував дорого, розумієте?!

— Заспокойся трохи, добре?

Бо якби її лишити, вона знову почала б кричати, тож Джін поспішно заспокоював дівчину.

— Фух, фух.

Дівчині, яка важко дихала,

— Для початку познайомимося. Я Джін. А це Рейко. А ти?

— Я Біна.

— Радий знайомству, Біно.

Сказавши це, Джін узяв у Рейко жезл, який вона ще тримала в руці.

— Ага, отже, на руків'ї вмонтовано маленький магістоун громової стихії.

— Га?

— А потім розподілили його по всьому жезлу, щоб від дотику било струмом.

— Га? Га?

— Матеріал жезла… ясен, так. Для деревини він доволі добре проводить магію, але все ж таки це дерево, тож ефективність невисока.

— Га? Га? Га?

— Магічна формула активації… о, який недбалий запис. Більше половини магії марно витрачається.

— Ееее-е-е-е!?

Бачачи, як Джін так легко розбирає принцип дії «Жезла паралічу», Біна не могла приховати подиву.

— Ти ж казав, що тебе звати Джін… Хто ти такий насправді?

— Я… магічний майстер.

Повертаючи Біні зламаний жезл, Джін так і відповів. Бо «магічний майстер» тут, мабуть, звучить зрозуміліше.

— І ти?

— Тобто ти, Біно, теж магічний майстер?

— Так! Два роки я старанно вчилася у Градії Гемптона!

Біна випнула свої не надто пишні груди, але

— Це ще хто?

Реакція Джіна була саме такою.

— Ти що, не знаєш, хто це?

— Ні, не знаю.

— Майстер Градія Гемптон — відомий магічний майстер!

— Ось як.

Біна ображається, а Джін, навпаки, зберігає холодний спокій.

— Ну, так чи інакше, вибач, що я лаяв твої товари і зламав палицю.

Джін знову вибачається. Біна бачить, що він щиро визнає провину, і

— І я теж погано вчинила, що ні з того ні з сього замахнулася жезлом паралічу.

і схилила голову, але раптом щось згадала і

— Т-так! Ти ж казав, що мої роботи жалюгідні!?

— Так, тому й вибачаюся.

— Я не сержусь, ні, трохи таки сержуся, але…

Тут Біна замовкає. Морщачись або червоніючи, вона опускає голову і довго над чимось думає, а потім, видно, наважується.

— Раз ти сказав, що вони жалюгідні, значить, ти можеш зробити кращі? Будь ласка! Допоможи мені!

— Що?

Такий поворот Джін зовсім не очікував, тому він розгублено дивиться на дівчину.

— Будь ласка! Мені конче потрібні гроші! А для цього треба продати зроблені речі! Але жодна не продається! Я вже не знаю, що робити! Будь ласка! Допоможи мені!

— Е-е, зачекай.

Джін знову заспокоює Біну, яка ледь не в істериці.

— Розкажи все по порядку. Спершу: тобі потрібні гроші, так?

— Т-так!

— Навіщо?

— Треба пояснювати?

Вона опускає голову і дивиться на нього з-під вій. Поведінка зовсім інша, ніж хвилину тому.

— Звісно. Якщо я й допоможу, мені треба знати причину. І взагалі, яка мені з цього користь?

— Ну… гаразд. Скажу, хоч і соромно. Щоб вилікувати брата і сестру.

— Вони хворі? Тоді потрібні лікар або ліки. А батьки де?

Від цього запитання обличчя Біни похмурніє. Сумним голосом вона каже:

— Коли я вчилася у майстра Градії Гемптона, вони обоє захворіли…

— Ось як… Вибач, що запитав.

Джін кланяється, а Біна весело відповідає:

— Нічого. Щоб заплатити за навчання у пана Гемптона, я дуже напружилася, тож тепер є борги, а грошей немає.

Таке від сміливої Біни почути несподівано. Джін слабкий до подібного.

— Гаразд. Не знаю, чим зможу зарадити, але я ж винен за палицю, тож допоможу.

— Справді? Дякую, Джіне!

Вона підстрибує від радості.

— Тоді що мені робити?

— Гадаю, сьогодні варто закрити крамницю і провести мене до твоєї майстерні?

— Е-е, так. Тільки там брудно.

Так Джін, на власний подив, опинився помічником рудоволосої Біни, яку щойно вперше побачив.

Після зауваження, що героїня в другому розділі надто буйна, я переробив сцену, де вона кидається в бійку. Виправлення торкається і попереднього розділу.

Так чи інакше, Джін — той, кому важко відмовити, коли його просять. Та й майструвати речі він любить.

20190831 — виправлення

(помилково) Оскільки він так поскаржився, Джін, який уже втратив нагоду втрутитися в сварку двох,

(правильно) Оскільки він так поскаржився, Джін, який уже втратив нагоду втрутитися в сварку двох,

20210822 — виправлення

(було) — Ох, і я теж була не права, що хотіла вдарити.

(нове) — Ох, і я теж погано вчинила, що раптом розмахнула жезлом паралічу.

20220110 — виправлення

(було) — Гм, отже, у руків'ї вмонтовано маленький магістоун громової стихії?

(нове) — Гм-гм, отже, у руків'ї вмонтовано маленький магістоун громової стихії?