8. Натуральний каучук
— Мабуть, холодильник таки не вийде…
Джін відмовився від задуму. Він довго думав, як зробити холодильник для зберігання їжі, але матеріалів катастрофічно бракує. Хоча б водні магістоуни були б під рукою…
— Тут є вулкан, тож і знайшли вогняні магістоуни. Тоді, навпаки, водних, мабуть, не знайти?
Водних магістоунів у природі, схоже, дуже мало.
— Якщо поїхати до королівської столиці, може, там і вдасться їх зробити…
Отже, поки що відмовившись від холодильника, Джін узявся за інше: цього разу він працював над речами, пов'язаними з «перевезенням».
Задум Джіна такий: знову продати Роланду спосіб виготовлення плитки. При цьому він хоче, щоб вогняні магістоуни, що видобуваються в річці Ельме, стали особливістю цього села й джерелом доходу для нього.
Тоді головною проблемою стане те, як Роланд перевозитиме товар на возі. Якщо це коштуватиме дорого, вогняні магістоуни можуть почати купувати деінде. Отже, покращення перевезень було обов'язковим.
（Між королівською столицею і цим місцем різниця у висоті, так?）
За його припущеннями з чуток, висота села Кайна становить близько тисячі метрів. Ймовірно, саме тому це село, що, як кажуть, лежить на півдні, навіть улітку доволі комфортне.
（Назад легко, а от туди добиратися, мабуть, важко…）
Назад з вантажем дорога йде вниз, тож це не біда. А от туди важко, тому, мабуть, він і приїздить лише раз на два місяці.
— Ех, хотілося б розробити мотор чи двигун.
В інституті це, мабуть, було б можливо, але тут і цього не зробити. Тож,
— Виходить, треба вдосконалити віз…
Прийшовши до такого висновку, Джін вирішив перелічити, що саме потрібно покращити.
— Щоб коні легко тягли, підшипники обов'язкові.
Він прикидав те, що можна зробити вже зараз.
— Хотілося б зробити шини з гуми. Тоді треба знайти дерево, з якого добувають натуральний каучук.
Колись, підпрацьовуючи в крамниці фотоапаратів, він чув про смолу під назвою гутаперча. Її добувають не з каучукового дерева, а з якогось іншого дерева, і відомий німецький фотоапарат обклеєний саме нею.
Те дерево, як кажуть, росте в Китаї та інших місцях, а його кора йде на оздоровчий чай.
— Чай, який тут п'ють, — а з того дерева ж білий сік виступав, правда?
Тож він вирішив перевірити. А найкраще в цьому розбирається Ганна.
— Ганно, ходімо збирати чайне листя.
Коли Джін це сказав,
— Так!
Відповідь прийшла одразу.
Вони взяли маленький кошик і пішли до лісу.
— Є! Ось це дерево!
Те, що селяни називають «чайним деревом».
— Добре, відберімо молоде листя і будемо збирати.
— Угу.
Ці дерева густо ростуть в одному куточку лісу. Якщо відірвати листок, тягнеться липка нитка. Саме це і є сировина для гуми.
Запам'ятавши прикмети дерева, Джін, зібравши листя на чай і повернувшись додому, знову прийшов до лісу, цього разу сам.
— Не хотілося б перебрати й звести дерева нанівець.
Щоб не нашкодити природі, він робив надрізи на різних деревах і прив'язував до них блюдця, куди стікатиме сік.
— Добре, якщо почекати до завтра, мабуть, набереться чимало.
Він спробував повторити збирання соку з каучукових дерев, яке бачив по телевізору чи десь іще.
Поки сік збирався, Джін повернувся додому розробляти підшипники.
— Братику, а тепер що будеш робити?
Останнім часом Ганна з цікавістю стежить за тим, як Джін створює магією різні речі.
— Ну дивись уважно.…Формування.
— Ого, цікаво!
Залізна брила на очах перетворюється на кулю. Таких куль, однакових з точністю до мікрона, виходить кілька десятків. Така точна обробка доступна лише майстру магічної інженерії.
— Цементація.
Це магія, якою залізо насичується вуглецем, авторська розробка Джіна. Завдяки їй звичайне залізо стає міцною сталлю.
Так само він зробив зовнішнє кільце, внутрішнє кільце і сепаратор для кульок, а потім зібрав із них кульковий підшипник. Його ще й зміцнив заклинанням Зміцнення, тож міцність не викликає сумнівів.
— Що це таке?
Готова річ була незрозумілою для Ганни, тож вона скривилася з явним розчаруванням і пішла допомагати з вечерею.
Джін ледве стримав усмішку, підібрав вісь потрібної товщини та колеса під підшипник. Потім переробив ручний візок, яким Ганна возила воду, поставивши на нього підшипники, і на цьому день закінчився.
Наступного ранку Ганна повернулася після того, як набрала води.
— Братику, ти щось зробив з моїм візком?
— Ти ж учора щось робив. Ось це я й прикріпив.
Коли Джін це сказав,
— Він тепер їде так легко, що я думала, це в мене сили побільшало. А виявилося, це ти, братику…
Вона глянула на Джіна з таким виразом, ніби й шкодувала, і раділа.
— Ну, а як там натуральний каучук?
Після сніданку Джін пішов до лісу подивитися, наскільки наповнилися посудини з соком.
— О, та тут багато набралося!
Блюдця, які Джін підставив, майже повністю наповнилися, тож він перелив сік у принесене відро і продовжив збирати.
— Ну що ж, далі вулканізація, так?
Натуральний каучук сам по собі м'який, а від нагрівання ще й плавиться, тож працювати з ним незручно. Тому додають кілька відсотків сірки, і каучук набуває потрібної твердості. Цей процес називається вулканізацією, але
— Я тільки чув про це, сам ніколи не робив.
Сірки багато поблизу «Гори Смерті», тож він збирав її у вільний час, думаючи, що колись знадобиться. Тепер і знадобилася.
— Метод спроб і помилок, отже.
Спершу він узяв п'ять відсотків сірки. Результат: занадто м'яко. Далі десять відсотків. Все ще м'яко. П'ятнадцять відсотків. Вже непогано. Двадцять — тверде. Тридцять — це вже й не гума. Здається, саме таким був ебоніт, подумав Джін.
— Ну, що ж робити з цим дослідним каучуком?
Звичайно вулканізований каучук уже не можна розплавити й залити у форму. За правилами спершу треба надати виробу форму, а вже потім вулканізувати. Але для Джіна це не має значення.
— Гаразд. Формування.
З дослідного каучуку він зробив кулі, звісно, порожнисті. Великі були розміром з м'яч для доджболу, середні — як дитячі м'ячики, малі — як бейсбольний м'яч. Одночасно він зробив і кілька надувних кіл.
— Дітям сподобається, якщо їм віддати.
Тож він пішов шукати Ганну. Останнім часом вона вже зовсім не соромиться чужих і часто грає з сільськими дітьми. Джін заглянув на площу, але через спеку там нікого не було.
— Так і є, на річці.
Джін прийшов до річки Ельме, де, як він і думав, діти купалися. Ганна теж була там. Вона помітила Джіна, вибралася з води й підбігла.
— Братику, що це?
Вона подивилася на кола й м'ячі та спитала саме про них.
— Це м'яч. А це надувне коло.
— Для чого вони?
— А це що таке?
— Джіне, ти знову щось зробив?
— Джіне, що це таке?
Крім дітей, прийшла й Барбара; мабуть, вона теж збирала в річці вогняні магістоуни.
— Ось так з цим м'ячем грають: його кидають одне одному й ловлять.
Спочатку кидаю доджбол Курту. Неслухняний Курт злякався, але спритно піймав.
— Молодець, молодець! Тепер кинь його комусь іншому.
— Гаразд, Маріо, ану лови!
— Ой, зачекай… Та він же легкий!
М'яч порожнистий, тож легший, ніж здається. Хлопчики одразу почали перекидатися м'ячем. Дівчаткам, що лишилися, він роздав темарі.
— Це темарі. Можна кидати, але граються ним ось так: ударяють об землю.
Знайшовши рівну землю, Джін показав, як ударяти темарі об землю.
— Ой, дайте мені, дайте мені спробувати!
Бешкетниця Джессі одразу кинулася до нього; кілька разів вона не розрахувала силу й відправила темарі у незрозумілий бік, але швидко навчилася.
Нарешті бейсбольний м'яч… Ні, його було не донести, тож він залишив його там. Тепер настала черга двох надувних кіл, які він приніс, просунувши їх на руках.
— Це називається надувне коло. Станьте у це кільце і міцно обіймайте його руками. Потім зайдіть у воду.
Джиму й Паті, які ще не вміли плавати й бавилися на мілині, він віддав кола, і коли ті зайшли у воду,
— Ой, я держуся на воді!
Вони були у захваті.
Побачивши це, Барбара з явною заздрістю дивилася на них. Джін згадав, що й минулого разу вона трималася лише на мілкому, і
— Барбаро, може, ти не вмієш плавати?
Коли він це спитав, вона почервоніла, тож Джін вирішив, що пізніше зробить їй ще одне коло.
20130411 виправлення опечаток
(Хибно) «прикріпити» темарі, (правильно) «ударяти» темарі
У реальному світі також є дерево, з якого добувають натуральний каучук, і воно, можливо, єдине в помірному поясі: евкомія.
Вулканізація зшиває молекули каучуку, і вони перестають рухатися, тож пластична деформація зникає. Коли зшивок багато, каучук стає твердим і перетворюється на ебоніт. Утім, вулканізація в домашніх умовах доволі складна. Тут, либонь, без магії не обійтись.
Дякую, що читаєте.
20151115 виправлення
(старе) «Ех, от би мотор чи двигун розробити!»
(нове) «Ех, хотів би я розробити мотор чи двигун».
Щоб більше відповідало мовленню Джіна.
20171107 виправлення
(Хибно) Оскільки дорога туди важка, частота відвідин, мабуть, вийде раз на 2 місяці.
(Правильно) Оскільки дорога туди важка, частота відвідин, мабуть, становитиме раз на 2 місяці.
20200122 виправлення
(Хибно) «Ой, я тримаюся на воді−!»
(Правильно) «Ой, я держуся на воді!»