Маг води

6. Яструб Вбивця

Двадцять перший день у Фі.

Рьо полював за межами бар'єру.

Його супротивником був Малий Кролик.

Це чудовисько, схоже на кролика.

Воно підстрибувало хаотично, наближаючись до цілі, щоб вкусити за горло.

Так поводиться Малий Кролик.

Рьо прицілювався саме в момент його стрибка.

Саме тоді він водяним струменем влучав в обидві задні лапи одночасно.

Потужності ще не вистачало, щоб пробити лапи наскрізь, але після приземлення кролик втрачав рівновагу, і наступні стрибки ставали неможливими.

Потім, підходячи ближче, він водяним струменем влучав кролику в обидва ока.

Після цього лишалося добити його бамбуковим списом із ножем.

— Фух.

Так, Рьо нарешті знайшов безпечний спосіб полювати. На Малого Кролика.

Інший ворог — Малий Кабан, якого він зустрів у перший день за межами бар'єру.

Він неодноразово зіштовхувався з Малим Кабаном, але цей метод на нього не діяв.

Причина проста.

Малий Кролик підстрибував, оголюючи задні лапи для прицілу, а Малий Кабан кидався вперед у нахилі, тому задні лапи не були доступні для атаки.

Рьо спробував стріляти водяним струменем у передні лапи, але на останніх трьох метрах Кабан атакував, спираючись лише на задні лапи.

Він миттєво відскочив убік, ухилившись, але спогади про той жахливий перший бій з Малим Кабаном повернулися.

Потім він безладно колов його списом і отямився лише згодом — гіркий спогад.

Відтоді на Малого Кабана він полює так само, як першого разу: Крижана доріжка плюс крижаний спис, а добиває бамбуковим списом із ножем.

Недарма кажуть «пре, як кабан»: Малий Кабан завжди мчить просто на тебе, тож цей спосіб підходить найкраще.

У будь-якому разі, Рьо навчився відносно безпечно полювати на Малого Кролика і Малого Кабана, які часто з’являються біля його дому.

Останнім часом його розпорядок такий: до обіду він полює за бар’єром, а після обіду тренує магію всередині.

Крижаний спис досі не летить, а водяний струмінь не такий потужний, щоб пробити ціль.

Проте щоденні успіхи в полюванні приносили Рьо певний спокій.

«Спокій — трамплін для наступного кроку». (Міхара Рьо)

Наступний крок, звісно, — покращення харчування.

Під «покращенням харчування» він мав на увазі здобуття фруктів і спецій, окрім солі.

Загалом, «одяг, їжа, житло» — основа життя.

З житлом усе було надійно: Міхаель (псевдонім) підготував будинок і бар'єр.

Щодо одягу… той, у якому він прибув у Фі, Рьо вже не носив. Він дбайливо його зберігав. У глибокій заморозці.

Тепер на ньому була шкура Малого Кабана, вичинена на шкіру.

Так, Рьо зайнявся дубленням шкіри!

Робота аматорська — він бачив таке лише в блогах і відео ще на Землі, — тож усе доволі приблизно…

Спочатку він зняв шкіру з Малого Кабана.

Потім ретельно її мив, мив і ще раз мив.

Водна магія проявилася у всій красі.

Після висихання він зішкрібав м’ясо та жир із внутрішньої сторони шкіри.

У випадку з Малим Кабаном це можна було зробити руками.

Залишалась власне шкіра — колаген, який потрібно стабілізувати дубильним засобом, але проблема була в самому засобі.

Хрому, найпоширенішого на Землі дубителя, тут, звісно, не було. Та Рьо й не знав, як його добувають.

Інший поширений засіб — танін, рослинного походження, але він не знав, з яких саме рослин його добувати.

До речі, «дублення» пишеться як «鞣し».

Це означає «робити шкіру м’якою».

Ось що таке дублення.

А що, як не дублювати?

Шкіра почне гнити, сохнути і стане жорсткою.

Гниюча і тверда одежина — це жахливо.

Щоб цього уникнути, шкіру занурюють у розчини хрому чи таніну.

Зазвичай дублення — це занурення, але Рьо знав, що існує дублення без занурення.

— Дублення димом… бачив таке у відео.

Він пам’ятав, що там палили якісь листя, але які саме — ні.

Ну, хай буде рослинний дим, подумав він.

Крім звичайних дров, він нарвав із дерев довкола свіжого зеленого листя.

І розпалив вогонь — це він уже вмів із заплющеними очима.

Слідкував, щоб вогонь не був занадто сильним, кидав у нього зелене листя і траву, щоб утворилося багато диму.

Зазвичай для копчення використовують деревину сакури, але Рьо вирішив обійтися тим, що є.

Якби він робив це в житловому районі, точно отримав би скарги.

У сучасній Японії навіть на городі приїхала б поліція й записала б його ім’я… Суворі нині часи.

Та у Фі навколо його будинку нікого не було… мабуть.

Шкура Малого Кабана висіла на бамбуковій рамі, схожій на сушарку для ковдр.

Пів дня вона коптилася в диму.

Наступного дня шкура, вже оброблена коптінням, стала справжньою шкірою.

Рьо її помив.

Адже мета дублення димом — не просочити шкіру запахом диму.

Потім він за допомогою крижаного валика рівномірно розкачав шкіру.

Це було справжнє покликання мага водної стихії!

Отримана шкіра Малого Кабана була розміром із стіл для настільного тенісу.

Ножем він вирізав шматок на пов’язку на стегна.

Для кріплення використовував вузькі смужки тієї ж шкіри.

Адже ниток у нього не було.

Так з’явився Рьо в пов’язці зі шкіри Малого Кабана.

— Самому вполювати чудовисько, зняти з нього шкуру й вичинити — от воно, справжнє спокійне життя!

...Але визначення спокійного життя у кожного своє.

Пов’язка на стегнах — зі шкіри Малого Кабана.

Сандалі — зі шкіри Малого Кабана.

І більше нічого.

Він нічого більше не носив.

В Японії на нього одразу б викликали поліцію.

— Можливо, варто зробити ще нагрудник... але ця шкіра не виглядає міцною, бо я не професіонал.

Поплескуючи рукою по шкірі Малого Кабана, пробурмотів Рьо.

— Гм? Якщо міцність — то можна покрити поверхню льодом водною магією? Ні, тоді краще взагалі носити лід, а не шкіру. Хоча це холодно і може зупинити серце... Колись хотілося б, щоб при атаці автоматично з’являвся крижаний щит... Ха-ха, хотілося б сказати ворогам: «Думали, що зможете мене вразити? Невігласи!»...

Чоловіки в будь-якому віці хворіють на синдром восьмикласника.

Коли є одяг і житло, природно прагнути покращити харчування.

Мета — знайти фрукти та нові смаки.

Питання — куди йти.

На південний захід від дому за п’ятсот метрів є море.

Міхаель (псевдонім) так казав.

На південь тече річка, шириною кількасот метрів — там він знайшов кресало.

На схід — місце першої сутички з Малим Кабаном і основна територія полювання на Малого Кролика.

Проте він не відходив далеко від бар'єру.

Отже, на північ він ще не ступав.

— Можливо, щось знайдеться і поруч, на півночі. Спробуємо.

Він взяв із собою лише бамбуковий спис з ножем і лляний мішок, крім поясу і сандалів.

Цей мішок, можливо, не зовсім льняний, але це один із двох мішків, які Міхаель (псевдонім) залишив у коморі для зберігання в'яленого м'яса.

Адже якщо він знайде фрукти, нести їх нема в чому — ні сумки, ні торби. Доводиться обходитися тим, що є.

В’ялене м’ясо, що в ньому лежало, він поки що все залишив у коморі.

Цей мішок схожий на той, що використовують для кавових зерен.

— Якщо це між Північним тропіком і екватором, може, тут росте кавове дерево?

Здається, у «Довіднику рослин — початковий рівень» кавове дерево не згадувалося.

Навіть якщо він збере кавові зерна, ще треба зрозуміти, як їх заварити… але подбати й про напої — річ корисна.

— Вперед!

На півночі рослинність не відрізнялася від інших напрямків.

Хоча, якби одразу за північним краєм починалася крижана пустеля зі шаленими вітрами, це було б неабиякою халепою.

Зате дуже по-фентезійному.

Одразу він знайшов щось схоже на інжир.

— У «Довіднику рослин» це називається ітідзуку, їстівний фрукт.

Він зірвав один і спробував.

— Кисло-солодкий, гарний баланс!

Вперше з моменту прибуття в інший світ він відчув справжній смак фруктів.

Він зібрав близько десяти стиглих ітідзуку в мішок.

— Було б добре знайти ще щось таке.

Після цього він годину блукав околицями, але більше фруктів не знайшов.

— Нічого, підемо трохи далі на північ.

Він був приблизно за двісті метрів від бар'єру.

Він ще ніколи не відходив так далеко у жодному напрямку.

Але рано чи пізно доведеться виходити й далі. Просто це трапилося трохи раніше.

Та Рьо не зміг зробити крок уперед.

Це не було обдуманим рішенням.

Не думай, відчувай — він діяв за цим принципом.

Рьо інстинктивно присів, і над його головою пронеслося щось невидиме.

У напрямку, звідки це прийшло, щось махало крилами.

— Птах?

Птах змахнув великими крилами.

Хоча його не було видно, було чути, як щось ріже повітря і летить на нього.

Рьо відскочив убік.

— Це магія вітру? Чудовисько, що керує вітряною магією... і ще й у вигляді птаха?

Невидима атакувальна магія стихії вітру на відстані — щось на кшталт «повітряного розрізу» чи «сонік-якогось-там».

— Так, з таким не виграти.

Рішення має бути швидким.

— <Крижана стіна П-подібна>.

Це крижана стіна, яку Рьо вигадав для захисту. Вона виникає спереду та з обох боків — шириною метр і висотою два метри.

Щит, щоб прикрити відступ.

Коли він почав бігти в бік дому, крижана стіна слідувала за ним майже впритул.

Насправді Рьо рухав стіну, вкладаючи в неї магію і підлаштовуючи під свою швидкість, але з боку здавалося, ніби стіна сама за ним іде.

(До бар'єру двісті метрів, треба якось дотягнути.)

Але приблизно через сто метрів крижана стіна розсипалася.

— Що?!

Вона не витримала трьох ударів невидимою атакувальною магією стихії вітру і розбилася.

Бігти, показуючи спину, ще сто метрів — неможливо.

Рьо змушений був обернутися і зустрітися з ворогом.

Птах став помітнішим, ніж раніше.

— Яструб Вбивця... його основна зброя — невидима атакувальна магія стихії вітру «повітряний розріз» і атаки дзьобом та кігтями зі швидкістю, близькою до звукової.

Рьо мимоволі згадав прочитане в «Довіднику чудовиськ - початковий рівень», але жодної ідеї, як з ним боротися, у нього не було.

Метод, який він застосовував проти Малого Кабана — Крижана доріжка плюс крижаний спис — тут не підходить.

А от водяний струмінь, який він використовував проти Малого Кролика, цілком може спрацювати... мабуть.

Якщо влучити в основу крил, можна хоч трохи обмежити рухи птаха.

Поспішай, поки є шанс.

(<Водяний струмінь>)

Це розумне чудовисько, що користується магією. Краще застосувати без промовляння.

Водяний струмінь точно пронизав ціль.

Так, «пронизав»… порожнечу.

Він не зачепив тіло Яструба Вбивці.

Швидкість, що перевищує звукову, допомагає не лише летіти прямо, а й ухилятися від атак ворога.

— Тоді візьму кількістю.

(<Водяний струмінь 32>)

З лівої руки Рьо одночасно вистрілило 32 струмені води в бік Яструба Вбивці.

Але коли струмені пройшли там, де був птах, його там уже не було.

Він різко змістився вбік і опинився праворуч і попереду від Рьо.

— Погано!

Рьо, не розуміючи, що відбувається, стрибнув і впав убік ліворуч.

У ту ж мить земля під ним вибухнула.

Атака Яструба Вбивці.

Він ледве встиг ухилитися, але Яструб Вбивця опинився дуже близько.

Рьо виставив у бік птаха бамбуковий спис з ножем, що тримав у правій руці.

Шшах!

— Гіііієєє!

Він відчув, що щось різонув.

Одночасно крик Яструба Вбивці пролунав у вухах.

У цей момент їхні погляди зустрілися.

Праве око птаха було поранене і закрите кров’ю. Спис із ножем поранив йому праве око.

Залишилося лише ліве око... і воно було сповнене ненависті.

Зазвичай пташині очі схожі на скляні, і в них мало емоцій, але в очах Яструба Вбивці тоді безсумнівно палала ненависть.

— <Крижана стіна-коробка>

Перед Яструбом Вбивцею з’явилася крижана стіна у формі коробки, що накрила його зверху.

Та, як і слід було очікувати від Яструба Вбивці,

навіть поранений, він не втратив своєї спритності.

Він відступив швидше, ніж встигла сформуватися крижана стіна.

Поглянувши на Рьо, він полетів геть.

Рьо здалося, що почув у думках голос: «Наступного разу вб’ю тебе».

Навіть коли Яструб Вбивця зник, Рьо ще довго не міг поворухнутися.

— Цього разу було справді небезпечно.

Він ретельно перевірив себе на наявність поранень і рушив до бар'єру.

— Як же з ним боротися...?

Проблеми сиплються одна за одною... Спокійне життя в лісі Рондо виявляється зовсім не таким простим.