14. Хочу поїсти річкової риби
— Іноді хочеться з’їсти рибу.
Після ранкового тренування Рьо тихо промовив це собі під ніс.
— Так, рибу на вогні, посолену. Ідеально було б ще й капнути трохи соєвого соусу… але соєвого соусу немає, тож доведеться змиритися. Отже, сьогодні на вечерю — риба, засмажена з сіллю!
Як кажуть, коли рішення прийнято — треба діяти швидко.
Адже тут не море, тож краще взяти річкову рибу.
У голові Рьо вже вимальовувалися образи запеченої аю чи райдужної форелі.
Для добування риби він обрав звичний бамбуковий спис із ножем.
— Взагалі добре було б мати на вістрі зазубрину, як у гарпуна, але що поробиш.
Риболовля як варіант навіть не розглядалася Рьо.
— Цього разу лляний мішок не потрібен.
З бамбуковим списом у руці Рьо попрямував до річки на південь від дому.
Він аж ніяк не був у піднесеному настрої.
Ні, зовсім ні.
Мабуть... ні.
Просто випадково на березі річки опинився крокодил.
У «Довіднику чудовиськ — початковий рівень» про нього не було жодної згадки.
Отже, це, мабуть, не «чудовисько», а просто «тварина».
Звісно, у Фі є мільйони так званих «звичайних тварин», які не є чудовиськами.
Різниця між чудовиськом і твариною в тому, що у чудовиська біля серця є маленький камінь — «магічний камінь».
Деякі з них можуть навіть використовувати магію.
І зазвичай вони більш агресивні та сильніші за тварин.
Саме тому у лісі Рондо звичайні тварини майже винищені сильними чудовиськами.
Ось чому Рьо раніше не бачив тварин у лісі Рондо.
Але зараз перед ним була тварина.
Навіть якщо це був величезний крокодил довжиною понад п’ять метрів, тварина — то тварина...
Згідно з книгою «Як вправно ловити крокодилів», відомою на Землі в Японії, треба підкрадатися до крокодила ззаду.
Цю книгу в дитинстві показав Рьо його друг.
— Та це ж марна порада, — подумав Рьо і не став читати уважно.
Тепер він дуже шкодує про це.
Справді, ніколи не знаєш, що і де може стати в пригоді!
— Хоча, власне, й ловити його не обов’язково.
Так, він не прийшов ловити крокодила.
Крокодил його, здається, ще не помітив, тож Рьо тихенько рушив угору за течією.
— Джііііаааааааа!
— Гууумооооон!
Приблизно за п’ятдесят метрів від крокодила Рьо почув рев звіра.
Схоже, крокодил бореться з кимось.
Він уже віддалився, але цікаво, хто ж це бореться з крокодилом.
Вирішив тихенько подивитися.
Підкравшись непомітно, Рьо побачив бика, який настромив крокодила на роги й підняв над головою.
Крокодил уже був мертвий.
— Горн-бізон… як підказує назва, остерігайся рогів. Часто трапляється біля річок і боліт. Остерігайся атаки, коли він огортає себе магією вітру. О, саме час спробувати новий прийом.
Рьо підняв ліву руку над головою і почав читати заклинання.
— <Гільйотина>.
З лівої руки вгору злетів крижаний спис із лезом гільйотини замість вістря і, набравши швидкість, упав просто згори й відтяв Горн-бізону голову.
— Добре, вийшло.
Рьо усміхнувся.
Відтята одним ударом голова Горн-бізона впала у воду, а з перерубаної шиї бризкала кров.
— Може, потренуюся на ній вичиняти бичачу шкіру.
Поки він так говорив сам із собою, Рьо повільно підійшов до трупів Горн-бізона і крокодила.
Але те, що він побачив, його здивувало...
Хлюп-хлюп-хлюп.
Голова Горн-бізона і тіло крокодила, що впали у воду, наче почали зменшуватися.
— Гм? Що тут відбувається...
Рьо швидко схопив тулуб Горн-бізона і викинув на берег.
Там уже кілька риб кусали його.
— Щось на кшталт піраньї... у довіднику чудовиськ не було, але це хижа риба... мабуть, родич піраньї.
Ця хижа риба понад 40 сантиметрів завдовжки з гострими зубами — псевдопіранья.
Для початку Рьо почав колоти бамбуковим списом із ножем тих, що вчепилися в Горн-бізона.
Потім разом із тушею Горн-бізона він заморозив їх.
Тим часом голова Горн-бізона і тіло крокодила у воді швидко зменшувалися і зникли.
Зникли й піраньї, що, мабуть, припливли на запах крові, і річка знову затихла.
— Тут точно не можна гратися у воді.
Так твердо пообіцяв собі Рьо.
Саме полювання забрало менше години, але сцена з піраньями добряче його вразила. Запах крові справді приманює чимало всякого.
Треба бути обережним.
Горн-бізона й піраній він так і відправив до комори — замороженими.
Отже, з цього полювання Рьо приніс «рибу».
Від аю чи райдужної форелі, на які він розраховував, вона «трошки» відрізняється, але все ж річкова риба.
На вечерю буде піранья, засмажена з сіллю, а заразом відкрилася одна велика можливість.
Риба є.
Сіль є.
А соєвих бобів немає.
Отже, з’явилася можливість отримати ту чорну рідину, що є душею японської кухні — «соєвий соус».
Але соєвих бобів немає.
Соєвий соус зазвичай виробляють із «місо», яке роблять із соєвих бобів.
Так, соєвих бобів немає.
Але на Землі існує спосіб отримати соєвий соус без соєвих бобів.
Це «рибний соус».
Як випливає з назви, це соус, зроблений на основі риби.
Порівняно зі звичайним соєвим соусом, він має більш різкий аромат і часто більш насичений смак.
Проте він широко використовується у регіональних стравах по всій Японії.
Отже, він повинен добре пасувати до японської кухні!
Звісно, на вечерю з піраньї це не встигне, але колись можна буде додавати трохи соусу.
— Так, це треба зробити!
Приготування рибного соусу дуже просте.
Рибу закладають разом із сіллю.
Ось і все.
Потім лишається чекати кілька місяців природного бродіння.
— Проблема в тому, що для цього потрібні бочки для бродіння.
Якщо зробити бочки за допомогою водної магії, їх можна створити миттєво, будь-якої форми і розміру.
Але крижана бочка неминуче холодна…
Для зберігання майже всього холод не проблема — навпаки, перевага.
Але для рибного соусу потрібне бродіння.
Для бродіння потрібна певна температура.
У крижаних бочках буде занадто холодно, бродіння не відбудеться — потрібна принаймні кімнатна температура.
Тож найкраще зробити дерев’яну бочку.
Звісно, Рьо ніколи не робив такого раніше.
Навіть якщо він постарається, дно може провалитися або вміст витече.
Потрібно просто щось на кшталт дерев’яної бочки.
— Я вже знайшов кандидатуру!
Адже це ліс Рондо.
Тут ростуть дерева, товстіші, ніж можна уявити на Землі.
І вони ростуть зовсім поруч із захисним бар’єром дому.
Діаметр стовбура — два метри, висота — десять. Хвойне дерево, схоже на японську криптомерію чи кипарисовик.
Якби були важкі машини, можна було б спиляти, але навіть із машинами це було б складно.
А у Рьо немає жодної такої техніки.
Але замість техніки є магія.
Так, можна спробувати вирізати водяним струменем, але поки що це неможливо.
Від самого початку перебування у Фі Рьо тренувався у водяному струмені, але поки що його потужності недостатньо, щоб розрізати дерево.
Але у нього є інший спосіб.
Це «Гільйотина», якою він одним ударом відсік шию Горн-бізона.
— <Гільйотина>.
Шшш!
Гільйотина врізалася в стовбур на метр і зупинилася.
— Н-ну, я й не думав, що зрубаю його одним ударом!
Вголос сказав це і продовжив читати заклинання.
— <Гільйотина>.
Гільйотини — одна за одною.
Нарешті дерево було розрізане і з гуркотом впало.
Довкола, де воно впало, лісу дісталося чимало, але Рьо це не хвилювало.
Він почав різати стовбур на шматки заввишки близько метра, щоб зробити бочку.
— <Гільйотина>.
— <Гільйотина>.
І знову гільйотини — одна за одною.
Вийшов великий міцний стіл діаметром два метри і висотою один метр.
Тепер треба вирізати середину, щоб зробити бочку.
Для цього він використав <водяну пилу>.
Раніше він намагався застосувати її як атакувальне заклинання, але не вийшло.
Зараз, мабуть, її можна застосувати як дистанційну атаку, як і крижаний спис, але тут це не потрібно.
— <Водяна пила>.
На правій долоні з’явилася кругла пила з води, що оберталася.
Він почав вирізати середину стовбура.
Навіть порівняно з бензопилою на Землі, це було дуже швидко.
Майже без опору і без напруги.
Лише за годину форма нарешті його влаштувала.
На вигляд — купіль просто неба з кипарисовика при номері в дорогому рьокані.
Він створив крижану доріжку під бочкою і повіз її додому. Дуже зручна магія.
Хоч середина була порожня, бочка була досить великою і важкою.
Діставши її додому, Рьо зрозумів:
— Куди ж мені цю бочку поставити?
Вона виявилася надто великою, щоб пройти через двері.