Творець магії — Як створювати магію в іншому світі

74. Щит і Буст

Того дня, коли ми повернулися додому, по обіді.

Я глибоко вдихнув на подвір’ї.

Я нарешті вдома.

Таки вдома найспокійніше.

Ну що ж.

Нарешті з’явився вільний час.

Досі через лікування хвороби лінощів мені було зовсім ніколи.

Я дещо задумав.

Аж дві речі.

Гадаю, тепер я з цим упораюся.

Бо обидві вони безперечно існують.

Отже, перше.

Це «магія посилення фізичних здібностей».

Ту магію сестра показала перед тим, як захворіла на хворобу лінощів.

Я вважаю, що вона спрацювала несвідомо.

Через надмірне постачання магічної сили фізичні можливості зросли, і сестра стала дужою, як дорослий.

Але вона витратила забагато магічної сили, магічна сила вичерпалася, настала млявість, а що млявість не минала — це й стало хворобою лінощів.

Так сталося, бо вона не вміла керувати магічною силою.

А от у керуванні магічною силою я впевнений.

Ще років зо два тому я вмів лише відчувати магічну силу у власному тілі.

Я відчував, як вона пульсує, але, як тепер розумію, керувати нею вмів не надто.

Лікуючи хворобу лінощів, я раз у раз втручався в магічну силу монстрів, форелі й людей і навчився її постачати й регулювати.

Завдяки цьому я став гостро відчувати магічну силу й глибоко її зрозумів.

Важко висловити словами, але я можу розпізнавати щось на кшталт потоку енергії.

Тож і накопичую магічну силу я тепер швидше й ефективніше.

До того ж через Багряну ніч і укус Ейнцвельфа магічної сили в мене стало чи не в сто разів більше.

Тепер я мав би змогти «свідомо посилювати фізичні можливості».

Я зосереджуюся.

Зазвичай, щоб скористатися магією, переходять у стан магічного наповнення, огортаючи магічною силою все тіло, або ж у стан зібраної магії, і вже тоді за допомогою магічної сили творять магію.

Якщо назвати це зовнішньою магією, то посилення фізичних можливостей — магія внутрішня.

Для внутрішньої магії не треба навіть переходити в стан магічного наповнення.

Коли нічого не робиш, магічна сила циркулює в тілі.

Спершу треба відчути магічну силу в цьому стані.

Потік магічної сили. Щоб відчути його, потрібне досить тонке чуття.

Але мені тепер це було легко.

Я відчував пульсацію чужої магічної сили, вливав у людей магічну силу й змушував її циркулювати — тож керувати власною було дрібницею.

Магічна сила здіймається біля серця, тече до голови, а тоді вниз.

Вона обходить усе тіло, а потім виливається назовні.

Скільки її виливається, залежить від загального запасу магічної сили людини.

Коли я дозволив собі бачити магічну силу, то побачив довкола тіла ауру майже на метр.

Стільки в мене зараз магічної сили.

Магічна сила має ледь червонуватий відтінок.

Раніше вона була білувата, такого кольору не мала.

Що ж, почнімо.

Свідомо керуючи вирою магічної сили в тілі, я навмисно лишаю всередині ту, що мала б вийти назовні, і далі ганяю її по колу.

Магічна сила, обійшовши все тіло, впливає на саме тіло.

Усе тіло вмить сповнюється силою.

На вигляд нічого не змінилося.

Але сила безперечно відчувається.

Я раптом підстрибнув.

— Гоп!

Підстрибнувши просто вгору, я легко злетів на два метри.

До Джампу йому далеко, але ж це просто магія посилення фізичних здібностей.

Таки вийшло.

Я був певен, але, поки не спробуєш, усього не знаєш, тож трохи хвилювався.

Як добре, що вийшло.

Якщо дати цій магії назву — мабуть, «Буст».

Це не те, що Джамп, який лише допомагає в окремому русі.

Ця магія посилює все моє тіло.

Не перестаючи ганяти магічну силу, я спробував порухатися.

Зазвичай сто метрів я пробігаю приблизно за 12 секунд.

З Бустом — приблизно за 6.

Зазвичай у довжину з розбігу я стрибаю приблизно на 4 метри.

З Бустом — приблизно на 8.

Я спробував і багато чого іншого — результати були десь удвічі кращі, ніж зазвичай.

Хоча це, певно, не означає, що я просто став удвічі сильнішим.

Для мене, чарівника, що не вміє битися мечем, кращої магії й не придумаєш.

Буст мені ще не раз стане в пригоді.

Що ж, навіть сам Буст — дуже корисна магія.

Але я задумав ще дещо.

Можливо, це, строго кажучи, не зовсім магія.

Якщо класифікувати, то магія, яку застосовуєш з власної волі, як-от Флер чи Болт, — це «свідома магія».

А магія, що спрацьовує сама за певних умов, — «несвідома магія», якось так.

В іграх першу називають активною, а другу — пасивною.

І випробувати я зараз хочу саме несвідому магію.

А ця несвідома магія вже діє — мені навіть не треба про неї думати.

Тобто вона працює навіть зараз, коли я нічого не роблю.

Що ж це за магія?

Я вийшов із подвір’я й пішов до лісу неподалік.

Там я знайшов тонке деревце й став перед ним.

Тоді присів і вдарив його кулаком.

Глухо гупнуло, і дерево ледь помітно хитнулося.

Кулак відчув важкий удар.

Я вдарив чималенько.

Але болю не було — тільки відчуття удару.

Дотик я відчуваю. Але болю немає, і жодної рани теж.

Ідеться лише про біль, а не про чутливість загалом.

— Так я й думав…

Що ж, на це я певною мірою й розраховував.

Згадаймо Ейнцвельфа.

Удари тата й Ґраста не завдали йому жодної подряпини.

Але після того як він мене вкусив, магічна сила в його тілі розладналася — з ним явно щось було не так.

І коли тато з Ґрастом ударили його в такому стані, він, хоч і лишався досить твердим, на відміну від першого разу, руку йому відрубати вдалося.

Я думав, що це завдяки силі тата й Ґраста, але вони казали, що він «став м’якшим».

Ось тоді мене й осяяло.

Чи не магічна сила, що його огортала, правила йому за захист?

Ще малим я відкрив магічну силу завдяки еттентрауту й, вдавшись до збирання магії, наповнив нею руку.

Схвильований першим успіхом, я мимоволі вгатив кулаком, повним магічної сили, у стіну.

Тоді мені було майже не боляче.

Я вдарив щосили, але думав, що не болить, бо я малий і сили в мене мало, а тепер розумію: «це тому, що я вдарив у стані зібраної магії».

Через той випадок я вирішив, що сама магічна сила такої властивості не має, і більше ніколи не бив нічого в стані зібраної магії.

Це було правильно, але збирання магії все-таки дещо давало.

Сильна магічна сила гасить удари.

Тобто стає бронею, що захищає свого власника, — «Щитом».

Зазвичай у стані магічного наповнення магічної сили мало, і толку з цього небагато.

Коли магічної сили мало, навіть збирання магії діє слабко.

Удар дитини, хай навіть щосили, — нічого особливого, але навіть у стані зібраної магії біль відчувається.

Але з моїм теперішнім запасом магічної сили «навіть стан магічного наповнення добряче гасить удари».

Це й буде Щит — несвідома магія.

До речі, цей Щит має й інший ефект.

А саме — «природне загоєння».

Я вважаю, що магічна сила — це щось на кшталт життєвої енергії.

Коли цієї життєвої енергії бракує — це хвороба лінощів, а коли її вдосталь — тіло бадьоре.

Якщо магічна сила, ця природна енергія, вдосталь циркулює в тілі, його можливості природно зростають.

Зокрема й здатність до загоєння.

Я кілька разів навмисно притлумлював магічну силу, знімав Щит, легенько ранив руку й спостерігав — сумнівів немає.

Легкі рани повністю загоюються за кілька хвилин.

Схоже, саме тому й зрослася кістка.

Що ж до Щита, постає питання: чи стосується він зовнішнього викиду, тобто атмосферної магії?

Відповідь — ні.

Я вже пробував випускати згусток магічної сили — сам по собі він не стає ні подушкою, ні амортизатором.

Щит спрацьовує лише тоді, коли «магічна сила природно виливається з тіла назовні» або «коли магічну силу зібрано в якійсь частині тіла».

Мабуть, така властивість магічної сили: «Щитом вона стає, лише коли щільно прилягає до тіла».

Утім, щільно прилягаючи до тіла, вона водночас зберігає й властивості атмосферної магії.

Тобто, поки вона торкається шкіри, вона діє як Щит, а відірвавшись — перестає.

А ще цей Щит годиться не лише для захисту.

Я збираю магію в правому кулаці.

Два роки тому я міг зібрати щонайбільше 90 магічної сили, а тепер — аж «10 000».

У такій кількості прихована чимала потужність, тож творити з нею магію небезпечно.

Про всяк випадок я стримався й зібрав лише близько 1000.

А тоді «застосував Щит разом із Бустом».

Я вдарив кулаком, повним магічної сили.

Удар вийшов помітно потужніший, ніж минулого разу.

Гупнуло, і дерево захиталося.

Додолу закружляло безліч листочків.

Болю — анітрохи.

— …Ну, зламати не вийшло.

Але там, куди я вдарив, кору аж зідрало.

Звичайним ударом такого не зробиш.

Схоже, сила була чималою.

Голими руками монстра так просто не здолаєш, але відігнати — цілком.

Як один зі способів застосувати магію — чудово.

Що ж, дослід удався краще, ніж я сподівався.

— Гі-гі, весела магія виходить. Може, скоро й літати навчуся!

Бурмочучи таке, я рушив додому.

Схоже, магія ховає ще чимало можливостей.

Чи просунуся я далі, коли потраплю до столиці?

Чи, навпаки, повсякденні клопоти не залишать на це часу?

З тривогою, надією й легким сумом я повернувся додому.