Творець магії — Як створювати магію в іншому світі
191. Поставивши на кін усе своє
У той самий момент, коли всі вийшли із Зали, вихід закрився обвалом.
Шляху для втечі більше немає.
Рапунцен з’являється з пилу.
Дивно, але Рапунцен була спокійна.
Емоційної демоніці, що була тут миті тому, вже немає.
Це погано.
— …Я думав, ти погонишся за всіма.
— Гм, та Марі, ця нахабна соплячка, сильна, але мені не рівня.
— Інші — дрібнота. Феї не вміють битися, тож краще, коли їх немає.
— Але ти — інший! Ти небезпечний!
— Під час бою ти використовував нове чаклунство, планував стратегію й налагоджував взаємодію!
— Без тебе я вже вбила б усіх!
— Ти помреш тут! Нащадку Луґре, що шкодить демонам!
— …Те саме можу сказати й я.
— Рапунцен, я вб’ю тебе тут!
— Демони — вороги людства! Я більше не дозволю нікому вбивати!
Ми обидва приготувалися до бою.
Я одразу застосував Зачарування Аква.
Щойно зрозумієш принцип, зачарування стає порівняно простою магією.
Однак потрібні точне керування магічною силою й навички для використання Акви.
Я б’юся силою, яку показала мені Марі.
Одною лише магією Рапунцен не здолати.
Треба битися врукопашну, інакше у Рапунцен не з’явиться жодної прогалини.
Думки зупинилися, зір розширився, магічне чуття загострилося.
У ту мить Рапунцен стрімко кинулася вперед.
Швидкість, що не дає навіть кліпнути.
Але я повністю вловив її рух.
Не бачу, але можу відчути.
Кулак, що летить у обличчя, я ухиляюся, просто нахиливши голову.
Гучний звук долинає із запізненням, а я, нахилившись уперед, намагаюся провести контратаку.
Але рух Рапунцен був гнучким.
Хоч атака й порушила рівновагу, вона м’яко зігнула верхню частину тіла.
У полі зору з’являється нога, що б’є в бічному перекиді.
Я закриваюся рукою й миттєво збираю магічну силу, застосовуючи Щит.
Разом із низьким гулом «гаго» череп ніби перекошується.
Я миттєво відштовхуюся від землі, намагаючись погасити імпульс.
— Гх, ах…!
Моє тіло відкидає на кілька метрів убік.
Ігноруючи тупий біль, я силою відновлюю рівновагу й одразу дивлюся на Рапунцен.
Рапунцен уже скоротила відстань.
Передній удар, що розриває вітер.
Ухилитися не встигаю.
Тоді!
Схрещую руки, приймаючи захисну стійку.
Одночасно заплющую очі й зосереджуюся на магічному чутті.
Зір надто повільний.
Відчувай магічним чуттям.
За мить до того, як передній удар Рапунцен торкнеться рук, я трохи нахилився вперед і відлетів трохи назад угору.
Отримавши удар у повітрі, моє тіло обертається вперед.
З тим самим розгоном опустив п’яту.
Моя п’ята втягується в тім’я Рапунцен.
— Уга!?
Глухий звук розноситься навколо.
Від пальців ніг поширюється оніміння.
Пряме влучання.
Рапунцен не може навіть правильно впасти від удару зверху.
Коли вона впала головою, по землі пішла тріщина.
Зробивши оберт і приземлившись, я одразу опустив кулак на потилицю Рапунцен.
Але Рапунцен вивернулася й ухилилася.
Я відкриваюся для великого удару.
Я вирішив, що це добра нагода, і мимоволі завдав широкого удару кулаком.
Кулак Рапунцен наближається до моїх очей.
Це удар такої магічної сили й потужності, що якщо влучить, добром не закінчиться.
— Вода!
Я миттєво промовляю магію поєднання.
Але навіть промовити мінімальне заклинання було на межі моїх сил.
Аква з'явилася перед моїми очима, ніби захищаючи мене.
Але Рапунцен не вагалася.
Вона вдарила мене разом з Аквою.
Пронизує гострий біль.
Не витримавши удару, мене відкинуло на десять метрів до скелі.
Тіло сильно вдарилося, і я впав на землю.
Найсильніший біль у моєму житті.
Було очевидно, що обличчя переломане.
Я намагаюся встати, застосовуючи Хіл.
Але ноги не слухаються.
Я вже багато разів використовував Хіл, і бій триває вже кілька десятків хвилин.
Сил майже не лишилося, магічної сили теж мало.
Я знав, що межа близька.
Швидше встань!
Вона, Рапунцен, наближається!
Я відчайдушно підняв голову.
Але Рапунцен не була близько.
Вона не рушила з попереднього місця, а навпаки, стояла на колінах.
— Угуу, гугу!!
Вона стогнала, тримаючись за руку.
Рука Рапунцен була обпалена, як від опіку.
Аква, яку я створив миттєво, містила високу магічну силу.
Вона сунула туди руку, тож не обійшлося без наслідків.
Ймовірно, з Аквакулею так не вийшло б.
Бо її відбиває магічна сила на поверхні тіла Рапунцен.
Це, так би мовити, Щит.
Рапунцен вправна у користуванні Щитом, тож захищається, стягуючи магічну силу за допомогою збирання магії.
До того ж, Аквакуля при використанні водяної кулі певної маси значно сповільнюється, тож максимум розміром з бейсбольний м'яч.
Але Аква, яку я щойно використав, була розміром з баскетбольний м'яч.
Оскільки я просто тримав її в повітрі, не треба було турбуватися про масу.
Отже, Рапунцен сунула руку в високу концентрацію магічної сили.
У результаті її охопив біль, ніби вона сунула руку в сірчану кислоту.
Здається, для демонів магічна сила фей чи людей є отрутою.
Це сталося миттєво, я не робив це навмисно.
Але завдяки знанням і навичкам, які я накопичив досі, а також розробленій магії, я можу битися до цього моменту.
Звичайно, також завдяки допомозі друзів.
Усе це знаходить застосування.
Усе це тримає мене живим.
Не можу не відчувати вдячності.
Не можу стримати звичну посмішку, що накочує.
З розбитим тілом я якось підвівся і просто посміхнувся.
— У, уге, геге, угеге!
— Ч-чого ти смієшся…!
Чомусь Рапунцен відсахнулася.
Вона дивилася на мене зблідлим обличчям.
Було несподівано, що демон так на мене дивиться.
Але ця реакція ще більше мене розвеселила.
Супротивник — потвора і демон.
Але демони, як і люди, відчувають страх перед невідомим і могутніми істотами.
Тоді ця битва — моя перемога.
Бо я переважаю.
У сенсі дивака.
Магічна сила Рапунцен значно зменшилася.
Ймовірно, через те, що на кожне чаклунство витрачається багато магічної сили.
Буст і Щит теж потребують великої кількості магічної сили, тож не схоже, щоб вона використовувала її ефективно.
Мабуть, вона взагалі не розуміє, що таке ефективність.
Адже в неї є близько двадцяти мільйонів магічної сили.
Ймовірно, в Рапунцен лишилося мільйон магічної сили.
Натомість у мене — п’ять тисяч.
Нарешті вдалося звести її до рівня мого загального обсягу магічної сили.
Яка ж вона потвора.
— Гра скінчилася! Наступним ударом я тебе розчавлю!!
— Д-добре… Я теж уже втомився від цього бою!
Обидва, похитуючись, підвелися й стали обличчям одне до одного.
Хоч магічної сили в неї більше, та фізичні сили в обох, здається, на межі.
Рапунцен підняла обидві руки, і з кам’яної стіни з’явилися дві велетенські брили.
Вони були схожі на кулаки ґолема.
Те саме чаклунство, яким вона вдарила Марі.
І тепер їх двоє.
Такого велетенського розміру, що заповнять усю Залу.
— А ще!
Рапунцен змусила кам’яні стріли піднятися навколо.
Я остовпів і не міг вимовити жодного слова.
Вона одночасно застосовує два чаклунства.
Тобто чаклунство синтезу.
Якщо точніше, два чаклунства незалежні, тож це радше одночасне чаклунство.
Через надмірний обсяг магічної сили обидва мають смертельну силу.
Між цими брилами не прослизнути.
Жодного проміжку для уникнення немає.
Це не той масштаб, з яким впорається Щит.
Кров відхлинула з обличчя.
Я намагаюся знайти захист будь-якою своєю магією, та жодна не годиться.
Атрибутивна магія, особлива магія, магія синтезу, магія поєднання, а ще Зачарування… магія надання.
Якою б магією я не скористався, проти того чаклунства нічого не вдієш.
Це чаклунство, від якого не врятуєшся.
— Га-ха-ха! Тепер навіть водяне чаклунство не допоможе!
— Навіть якби ти якимось дивом ухилився, твоєї магічної сили все одно не вистачить, щоб перемогти мене!
— Ти помреш тут!!
Дві багатометрові брили й безліч кам’яних стріл полетіли вперед.
Швидкість неймовірна.
Щоб ухилитися, потрібен Буст.
Але за поточного обсягу магічної сили я не зможу використати його як завжди.
Треба економити.
Витрата магічної сили — п’ятсот.
Залишилось чотири тисячі п'ятсот.
Щоб уникнути велетенських брил, зосередився на магічному чутті.
Стрибнув убік особливо сильно.
Але кам'яні стріли летять, прошиваючи проміжки.
Прямого влучання не уникнути.
Щит на руку.
Витрата магічної сили — п'ятсот.
Залишилось чотири тисячі.
Дихання сильно перехоплює.
Тіло болить.
Вже не знаю, чи рухається тіло.
У занімілому стані відчайдушно рухаю ногами.
Інша велетенська брила прямує прямо до мене.
Схоже, вже й не збирається контролювати.
Одна велетенська брила врізається в іншу.
Від удару брила злітає вгору й заповнює весь мій огляд.
Тричі використовую Джамп, ніби ковзаючи по землі.
Витрата магічної сили — триста.
Залишилось три тисячі дев'ятсот.
Знову кам'яні стріли наближаються. Щит.
Але відбити все не вдається: кілька стріл встромляються, рвучи шкіру.
Через те, що доводиться пробиватися крізь дощ безлічі кам'яних стріл, витрата магічної сили різко зросла.
Витрата магічної сили — дві тисячі.
Залишилось тисяча дев'ятсот.
Ще трохи — і наближуся до Рапунцен.
Велетенська брила відскакує й наближається ззаду.
Немає куди тікати!
Я миттєво використовую Джамп і стрибаю з місця.
Кам'яні стріли ще ближче.
У небі використовую Щит, щоб якось витримати, але магічної сили бракує, і кам'яні стріли встромляються в живіт.
Витрата магічної сили — дев'ятсот.
Залишилось тисяча.
А потім.
Я опинився перед Рапунцен.
Позаду мене велетенські брили й кам'яні стріли все знищили.
— …Не думала, що ти взагалі зможеш дійти сюди. Це вражає.
Рапунцен здивовано дивиться.
Поблизу Рапунцен виглядає зовсім побитою.
Дихає важко, з усього тіла тече піт, вона геть розбита, і ніякої зверхності не лишилось.
Магічна сила теж значно зменшилася, мабуть, уже на межі.
— Але ти скоро помреш.
Рапунцен насолоджувалася перевагою й показала ікла.
У моєму тілі застрягло кілька кам'яних стріл, і кров тече цівками.
Цілих місць майже немає.
Гострий біль уже зник, а тілом опанували млявість і відчуття втрати.
Крові втрачено забагато.
Магічна сила майже вичерпана.
Сил у тілі вже не лишилося.
Ледве стою.
Немає змоги використати Хіл.
Залишилося тисяча магічної сили.
Загальногообсягу магічної сили лишилося лише стільки, скільки було на початку, коли я щойно почав користуватися магією.
Із таким запасом перемогти Рапунцен неможливо.
Натомість у Рапунцен ще лишилося десять тисяч.
— Хвалю тебе, людино, за те, що загнав мене так далеко!
— Але тут усе й закінчиться! Усе повернеться в ніщо!
— Після того як уб’ю тебе, трохи відпочину, а потім винищу всіх людей!!
У кулак Рапунцен зібралася магічна сила.
Зараз у мене немає Щита.
Один удар уб’є мене.
Рухи Рапунцен сповільнилися.
Чи то в неї не лишилося сил, чи то вона вважає, що в мене немає сил ухилитися.
У будь-якому разі я не зможу ухилитися.
Тіло не рухається.
Ноги втратили чутливість, і я впав на коліна.
Чи є якийсь вихід?
Спосіб убити цю демоню.
Хід, що переверне усе.
Думай.
Думай.
Завжди долав будь-які труднощі, просто думаючи.
Але голова не працює.
Відчуваю, як тече кров.
Це моє життя.
Якщо кров витече, я помру.
Невже помру?
Тут і кінець.
А я ще так багато хотів дослідити в магії.
Хочу створити більше нової магії та магічних технологій.
Є ще стільки, що хочу дізнатися.
Ще стільки хотів би дізнатися про феях і про цей світ.
Тато й мама, напевно, засмутяться.
А друзі сумуватимуть за мною?
Напевно, всі заплачуть.
Королева Мільхія розлютиться.
Вона впаде в розпач, зневіриться й ламатиме голову.
Так і не відповів Віноні на зізнання.
Вона набралася сміливості й відкрила свої почуття, а я не зміг відповісти.
Марі знала, що ми не рідні по крові.
Нічого не встиг їй сказати.
Хоча вона мені така важлива, я не зміг її берегти.
Якщо помру тут, усе піде нанівець.
Усі дорогі мені люди засмутяться.
Не хочу вмирати.
Не можу померти.
Нізащо не помру!
Убий!
Убий демонів, убий Рапунцен!
Використовуй магію!
Будь-яку магію, аби тільки здолати її!
Придумай що-небудь за ці лічені миті!
Думки на мить зупиняються.
Здається, час завмер, і в голові одним потоком прокотилися спогади минулого.
Усі спогади.
Це й справді прожите життя перед очима?
Значить, я помираю?
Спогади дитинства, спогади про перше використання магії, спогади про Марі, про родину, про друзів і товаришів, спогади про битви, про монстрів, про феї, про мандри, про зустрічі.
Різні спогади течуть один за одним.
Навіть не встигаючи відчути ностальгію, я просто приголомшено дивився на ці спогади.
Перш ніж я встиг зневіритися, що все скінчено, спогади обірвалися.
А потім.
Останнім, що спливло в моїй свідомості, чомусь став образ Ейнцвельфа.
Рапунцен опустила кулак.
Я просто дивився на це.