Творець магії — Як створювати магію в іншому світі

185. Словесна перепалка

Зала темна, видимість погана.

Завдяки громовим ліхтарям у всіх видно деякі місця, але не можна сказати, що видимість добра.

Однак магічна сила, яку випромінює Рапунцен, має аномальну присутність.

Використовуючи магічне чуття, я добре відчував позицію та рухи Рапунцен.

Марі також може використовувати магічне чуття.

Це не повинно заважати бою.

Коли Рапунцен піднімає руку, камені, розкидані по стінах, піднімаються в повітря.

Мені неможливо керувати важкими речовинами за допомогою магічної сили.

Аква — це одна з атрибутивних магій, магія водяного атрибута, і, можливо, через реакцію на магічну силу, я можу керувати водою.

Однак я не можу втручатися в саму речовину лише магічною силою.

Не можу рухати, піднімати чи кидати предмети за допомогою магічної сили.

Якби це було можливо, то й магію польоту було б легко створити.

Але Рапунцен керує магічною силою і рухає безліч каменів.

Ніби психокінез.

Ейнцвельф називав ту силу чаклунством.

Тож чаклунство і магія — це різні речі?

У будь-якому разі, було очевидно, що магічна сила, вкладена в камені, дуже щільна.

Якщо влучить — смерть!

Немає магії, яка захистила б усіх.

Навіть якщо розширити магічну силу на велику площу, не отримаєш того ж ефекту, що й Щит.

Тоді, може, здути Блоу?

Сила вітру не обов'язково все зупинить, і я не впевнений, чи зможу здути камені з такою магічною силою.

Ні, зачекай.

Магічна сила демонів має відрізнятися від нашої.

Тобто тип магічної сили інший.

Те саме і з монстрами.

Тому коли безпосередньо вливаєш магічну силу, відбувається явище «очищення».

Якщо так, то, можливо…

— Вперед!

Рапунцен опустила руку.

Водночас безліч каменів полетіли на нас.

Я випустив магічну силу і розширив її на велику площу.

Я скерував магічну силу так, щоб захистити всіх союзників.

Перш ніж камінці вдарять у лицарів, фей чи нас, вони торкаються моєї магічної сили.

У той момент я потягнув магічну силу вниз.

Прошу, рухайся!

Я можу лише спостерігати за тим, що відбувається, ніби молячись.

Це сталося за мить.

Камінці, що торкнулися моєї випромінюваної магічної сили, втратили швидкість і стрімко впали.

Не торкнувшись нас, камінці втратили силу.

Марі здивовано розплющила очі.

— І-і, що це зараз сталося? Ти змінив напрямок магічною силою?..

— У-у, так. Точніше, я дав наказ магічній силі.

— Щоб вона потягнула вниз ту магічну силу, якої торкнулася.

Магічна сила людини реагує на магічну силу монстрів і демонів.

Тому між магічними силами має існувати певний взаємозв’язок.

Якщо можливе явище очищення, значить, на саму магічну силу можна якось впливати.

Якщо є взаємодія, то коли одна сторона рухається, це має впливати й на іншу.

Тому в мить, коли магічна сила Рапунцен торкнулася моєї, я наказав своїй магічній силі рухатися вниз.

Я уявив чимало варіантів, і цей дав найкращий результат.

Результат — моя магічна сила змогла потягнути магічну силу Рапунцен.

Камінці рухаються завдяки магічній силі Рапунцен, тож коли та сила рухається, камінці неминуче тягнуться за нею.

Це сила тяжіння.

Оскільки це чаклунство, що рухає каміння магічною силою, то, гадаю, його не можна застосувати до атрибутивної магії на кшталт Болта, Флера чи Блоу.

— Щ-що-що-що!? Що за хитрість!?

— Чому мої камінці впали!? Що ти зробив, негіднику!?

Рапунцен тремтячи вказала на мене пальцем.

Очевидне хвилювання.

Цей демон, може…

Миттєвий спалах, схожий на впевненість.

Я випростав груди й вигукнув.

— Ну, що я зробив, цікаво!

— Гхх! Ти, жалюгідна людина! Зухвалий негіднику!

Рапунцен знову різко підняла руку, і довкола піднялися камені.

Камінці полетіли, але я так само розширив магічну силу й усі вони впали на землю.

— Гррррр! Що це таке!?

— Чому ти можеш зупиняти моє чаклунство!? Ось ти, дурнику!!

Рапунцен знову підняла руку.

Я так само негайно розкинув руки.

Тоді рухи Рапунцен зупинилися.

— Гнунуну!!

Рапунцен явно розгубилася.

Вона вп’ялася в мене поглядом і тупцювала на місці.

— П-перестань тримати руки так!

Так і є.

Ця дурепа!!

Має магічну силу, що перевершує Ейнцвельфа, але водночас дурна.

Чаклунство в неї справді потужне.

Але якщо супротивник дурний, то є способи діяти.

Бачу проблиск надії.

Рапунцен ніяк не може знайти спосіб атакувати.

Поки що можна дещо зробити.

Я швидко перевірив розташування проходу, миттєво обдумав і склав план.

— Сестро

Я тихо звернувся до Марі, яка стояла поруч у бойовій стійці.

Коли я передав план, вона ледь кивнула.

— Ти ж назвалася Рапунцен. Я — Сіон.

— Хм, хм! Мене не цікавлять імена людей!

— Бо ти тут помреш!

— Ну ж бо, хіба тебе не цікавить, чому твоє чаклунство не діє?

— Е? Ну, так, це мене цікавить.

З реакції я й так розумів, але Рапунцен, схоже, не дуже добре знається на магічній силі.

Ейнцвельф теж, здається, добре знався, бо не знав, що вогняна магія вибухає, коли в неї вдарити магічною силою.

… Ні, чи справді так?

Це здається дивним.

Хоч і пізно, але зважаючи на самовпевнені слова й поведінку Ейнцвельфа, чи справді він не знав, що вогняна магія… для нього вогняне чаклунство… вибухає, коли на неї подіяти атмосферною магічною силою?

Я пригадав, як він захистився від мого Болта, використавши атмосферну магічну силу, щоб створити опір повітря.

Тобто він зовсім не був невігласом.

Однак тоді Ейнцвельф сказав ще й таке.

«Для кожного чаклунства неодмінно існує протилежний атрибут».

І що це основи основ.

Якщо припустити, що вибух від удару атмосферної магічної сили у вогняне чаклунство — це основи основ, то навіть у розпалі емоцій він не міг би зовсім не остерігатися.

Тоді чому Ейнцвельф використав вогняне чаклунство?

Він подумав, що я не можу випускати атмосферну магічну силу?

Ні, такого бути не може.

Це ж основи основ.

Тоді чому?

Подивившись на реакцію Рапунцен, я раптом здогадався.

Чаклунство й магія схожі, але не те саме, і демони не обов’язково знають усе, що знаю я?

Тому Ейнцвельф необережно й відверто використав вогняне чаклунство.

Він витратив час, використав магічну силу, підставився й застосував вогняне чаклунство.

Тобто Ейнцвельф не знав?

Що вогняне чаклунство вибухає, коли торкається атмосферної магічної сили, яку використовують люди.

Можливо, атмосферна магічна сила чаклунства й атмосферна магічна сила магії — це різні речі.

Тому я й подумав, що вони схожі, але не те саме.

Я думав, що Ейнцвельф просто припустився помилки, але насправді все інакше?

Насамперед, на відміну від магії, чаклунство можна використовувати без інструментів.

Ейнцвельф казав «принцип елементів».

Це ж доказ того, що чаклунство й магія — не те саме?

Тож якщо Рапунцен так само явно хвилюється?

Можливо, характеристики магічної сили також відрізняються між людьми та демонами.

— Н-ну що? Про що ти думаєш!?

— Не припиняй розмову посередині!!

Ой, не можна, я мимоволі занурився в роздуми.

Погана звичка.

Однак очевидно, що магічна сила Рапунцен коливається.

Я знав, що вона явно схвильована.

Роздуми на час відкладаю.

Але завдяки роздумам мій план також визначився.

— Вибач, я трохи задумався.

— Хочу спитати одне: для використання чаклунства принцип елементів важливий, чи не так?

Поки що стримування.

Хочу отримати хоч якусь інформацію про принцип елементів.

— Хм-хм. І що з того?

— Принцип елементів знають лише демони! Людям це не зрозуміти!

— Взагалі-то, те, що ви маєте магічну силу, вже дивно!

— Ти, злодію! Дурню-дурню-дурню!

— Злодій? Про що ти говориш?

— Як це не знати!

— І люди, і Луґре, і ельфи мене бісять!

— Поверніть, це належить нам, демонам!

Злодії? Ельфи? Поверніть?

Про що це вона говорить.

Значення незрозуміле.

Але не схоже, що вона каже щось випадкове.

Щось, що знають лише демони, так?

Взагалі, в Війні Луґре тисячу років тому люди, точніше Луґре, мали перемогти демонів.

Але Луґре тоді вимерли.

Залишивши лише мене.

Тоді люди стерли існування Луґре.

Значить, тоді сталося щось, чого я не знаю.

Правда про Війну Луґре.

І Рапунцен це знає.

Ми вкрали магічну силу?

І ельфи теж?

Ельфи — це раса з довгими вухами, довгожителі, красиві?

Ні, слово «ельф» не обов'язково означає те саме, що я знаю.

Можливо, це не люди.

Або навіть не істоти.

Нічого не вийде. Занадто багато питань, голова не працює.

— У будь-якому разі, скажи, чому ти змогла відбити моє чаклунство――

Рапунцен закричала, розлютившись.

Під час цього за спиною Рапунцен з'являється Марі.

Рухи, що приховували свою присутність завдяки бездоганному керуванню магічною силою.

Рапунцен, яка підставилася, не зможе ухилитися.

Марі спокійно й точно опустила меч із громового заліза на шию Рапунцен.