Творець магії — Як створювати магію в іншому світі

153. Доказ дружби

Сьогодні, як і завжди, в Арсфії триває аналіз мови фей.

Останнім часом розмови з Мелфі стали основними, тож Мелфі, здається, теж радіє.

Мені теж було приємно спілкуватися з Мелфі через мову фей за допомогою ротової магічної сили.

Мелфі випускає ротову магічну силу.

«Сьогодні, озеро, ходила. Гарно, весело, радісно»

Зрозумівши слова Мелфі, я кивнув і заговорив.

«Добре, виглядає весело. Я, разом, хочу піти»

Обличчя Мелфі миттю просвітліло.

Вона емоційна. Ні в поведінці, ні в емоціях, ні в діях, ні в словах не поступається людині.

Бути разом приємно, і можна дізнатися багато нового.

Поки ми з Мелфі розмовляли, граф Ґолтба записував тип магічної сили, колір магічної сили, обсяг магічної сили та кількість магічної сили для кожної репліки.

Чесно кажучи, це досить важка робота, але він не висловлює жодного невдоволення.

Сам би я, напевно, сильно втомився, тож дуже вдячний.

Я думав попросити сестру чи Вінону, але зрозумів, що без графа така робота буде складною, тож урешті доручив її графу.

Потрібно спостерігати за найтоншими змінами ротової магічної сили, точно описувати їх і розуміти, що вони означають.

Таке за короткий час може зробити лише граф.

Ми трохи поговорили з Мелфі, і на цьому розмову перервали.

Припинивши розмову з Мелфі, я знову повернувся до графа Ґолтби.

— Нових слів приблизно двадцять?

— Саме так. Сьогодні знову додалися нові слова! Тепер… загалом близько тисячі слів, мабуть.

— …Ледве вистачає на звичайну розмову.

— Так. Щоб говорити про складніші речі, потрібно ще трохи слів.

— Наприклад, про життя фей, їхні стосунки з монстрами, магічну силу, магію тощо.

— Для цього слів поки що замало.

— До того ж елементи магічного чуття дуже тонкі, і їх важко опанувати… навіть візуальна частина має чимало різновидів.

— Мова фей, схоже, має словниковий запас на рівні людської мови.

— Навіть учитель Сіон, який майже все запам'ятовує з першого разу, скільки років знадобиться на повне опанування…

— Без магічного чуття неможливо повністю зрозуміти мову фей, говорити чи чути її.

— Мені ж під силу хіба що грубе… ледве ламаною мовою.

— Лише завдяки магічному чуттю можна розрізнити найтонкі зміни… загальну класифікацію висловів я розумію.

Я згадав, як раніше класифікував кольори магічної сили в мові фей.

Наприклад, значення червоного приблизно таке.

● червоний Почуття… гнів, роздратування, злість, сильні емоції тощо

Значення… вогонь, тепло, сонце тощо

Якщо є магічне чуття, можна відчути ці тонкі відмінності, але без нього червоний — просто червоний.

Звичайно, за величиною та кількістю магічної сили теж можна щось зрозуміти, тож грубе розуміння можливе.

Наприклад, припустімо, що для вираження гніву випускається червона ротова магічна сила.

Якщо не можна розрізнити тип магічної сили чи її властивості та тонкі відмінності, то за обсягом і кількістю можна зрозуміти лише «гнів».

Їх неможливо відрізнити від слів того самого значення, але з трохи іншими відтінками, як-от гнів, пристрасть, люта лють, роздратування, злість.

Навіть один колір — червоний — містить безліч значень, тому класифікувати лише за кількістю магічної сили неможливо.

Навіть зрозуміти значення «гніву» зазвичай важко.

Потрібен гострий зір графа, здатність вловлювати найтонші зміни, пам’ять, яка миттєво пригадує мову фей, та інше.

Навіть там, де в людській мові є чітка різниця, у мові фей різниця дуже мала.

— Мова фей така складна…

— Напевно, лише людина з рівнем магічного чуття вчителя Сіона здатна точно розуміти мову фей.

— Для звичайних людей, як і для мене, межа — розрізняти за візуальною інформацією.

— Але мінімальне спілкування, мабуть, можливе.

Граф мав стурбований вигляд, але водночас здавався задоволеним.

І не дивно.

Досі не існувало способу спілкуватися з феями.

Але тепер усе інакше. Тепер ми можемо певною мірою розмовляти з феями.

Звичайно, потрібна магічна сила, а щоб випустити ротову магічну силу, потрібна вправність.

Без магічного чуття глибоке спілкування неможливе.

Але різниця між нулем і одним — як небо і земля.

Феї, які були поруч, але загадкові й незрозумілі, перестають такими бути.

Феєзнавство зробить великий крок уперед.

Думаючи, що я беру в цьому участь, я не міг не відчути піднесення й задоволення, відмінного від того, яке буває при створенні магії.

— Ухехе.

— Фофофо, учителю Сіоне. У вас чудовий вираз обличчя!

— Е? А, знов те саме вирвалося?

— Ухехе, от те саме!

— Ой, вибачте. Здається, коли я радий, воно само виривається. Особливо коли справа стосується магії.

— Воно виривається і коли справа стосується фей. Мені дуже приємно, що вчитель Сіон так радий! Адже я теж дуже люблю фей!

Пригадую, мене цікавила лише магія.

Але тепер я починаю цікавитися й феями.

Чи то через те, що я продовжував дослідження з графом, чи через те, що багато часу проводив з Мелфі.

Або ж тому, що я впевнений: феї глибоко пов’язані з магією та магічною силою.

Ні, мабуть, усе разом.

— Схоже, я теж полюбив фей.

Граф широко розплющив очі від радості й кілька разів сильно кивнув.

Він був схожий на дідуся, який радіє, бачачи радість онука.

Для мене граф радше був не дідусем, а неслухняним учнем і однодумцем.

Під час цієї розмови я відчув наближення магічної сили.

У це місце приходить лише один носій магічної сили.

— Я повернулася.

Сестра, яка не виглядала втомленою, і Домінік, який задихався від перевтоми.

Вінона, яка готувала їжу трохи осторонь від нас, взяла рушник і побігла до сестри з іншими.

Сестра з іншими взяла рушник від Вінони й витерла піт.

— Є прогрес?

Не показуючи втоми, сестра легенько плеснула мене по плечу.

Звичайна посмішка сестри. Це було обличчя, яке я любив.

Напівсвідомо я дивився на сестру.

Останнім часом, щоб опанувати відчуття магічного чуття, я постійно використовував відчуття магічної сили та пошук.

Бачення магічної сили та сприйняття її через магічне чуття — схожі, але різні речі.

Перше дозволяє приблизно оцінити обсяг магічної сили, але не показує її тип; це досить грубий спосіб.

Магічне чуття дає змогу розрізняти тип магічної сили кожної людини й досить точно визначати її обсяг, але потребує тонкого контролю.

І останнім часом я поступово опановував цей тонкий контроль.

Подивившись на магічну силу сестри, я помітив.

Справді, магічна сила зменшилася.

Навіть з урахуванням Бусту, зменшення надто велике.

Якби я користувався лише баченням магічної сили, можливо, не помітив би.

Досі я думав, що це просто від Бусту.

Оскільки вони з Домініком ходили досліджувати ліс, магічна сила не мала б зменшуватися понад норму, якщо тільки не було бою з монстрами.

А якби вони билися з монстрами, сестра неодмінно першою сповістила б мене.

Щоправда, можна й сказати, що магічна сила просто зменшилася, і на цьому все.

Сестра неодноразово діяла наодинці.

Вона казала, що в неї є справи.

І магічна сила зменшувалася.

Якщо так.

Я приблизно уявив і приблизно дійшов висновку.

Сестра, напевно, «намагається розробити магію власними силами».

Навіщо вона це робить?

Чому приховує це від мене?

Цього я не знаю, але, мабуть, так і є, подумав я.

Чи варто вказати, чи краще вдавати, що нічого не знаю.

І я —.

— Як завжди, потроху збільшуємо словниковий запас.

Зрештою, я вирішив промовчати.

Те, що сестра свідомо приховує від мене, означає, що для неї це дуже важливо.

Не думаю, що сестра просто так промовчала б.

Адже це про магію.

Причини приховувати від мене в неї немає.

Була думка: невже сестра може щось від мене приховувати.

Але й я теж: я приховую від неї, що ми не рідні по крові.

Відчуваючи легку тугу, я все ж усміхнувся звичною посмішкою.

— Схоже, ти вже можеш говорити мовою фей. Чудово!

— Хі-хі-хі! Сестро, теж потренуєшся?

— Гм, краще я відмовлюся. Я не дуже розумна, та й часу забере багато.

— Зрозуміло. Шкода.

Сестра — працьовита, але в навчанні слабка.

А все ж таки, здається, наполегливо вивчає справи аристократів, родини, світову ситуацію й усе таке.

На відміну від мене, вона старанна. А я вічно лише про магію.

Раптом я помітив, що всі зібралися.

Якраз підходящий момент, скажу зараз.

— Так, до речі, кажуть, що Свято фей скоро відбудеться. Хочете всі піти разом?

— Свято фей? А, так, було таке. Воно ще не почалося?

— Щоразу на підготовку йде багато часу. З огляду на зміст свята, ну, нічого не вдієш.

— Якщо вже приїхали до Аджорама, то пропустити Свято фей буде шкода. Воно має початися за кілька днів, тож неодмінно приєднуйтеся.

— Свято фей… н-насправді, мені теж було цікаво. Якщо можна, я хотіла б узяти участь!

— Я теж не проти. Мені цікаво.

Схоже, сестра й Вінона можуть піти.

Добре, що головні двоє зможуть узяти участь, інакше сенсу не було б.

Хоча я хотів би піти й з графом Ґолтбою, і з Домініком.

Вони весь час витрачають на дослідження та обхід.

Іноді й перепочинок потрібен, так.

— У мене на Святі фей службові обов’язки з організації, тож взяти участь важко. Вибачте, учителю Сіоне…

— У мене того дня охоронні обов’язки, тож я не зможу ходити з усіма. Дякую за запрошення, але…

— Т-так, зрозуміло. Шкода…

Я сам відчув, що трохи більше засмутився, ніж очікував.

Хоч і кажу це про себе, але сам я рідко кого запрошую.

Якщо це пов’язано з магією, то іноді прошу допомогти з дослідженнями чи обстеженнями.

А от просто піти погуляти — такого майже не було. Точніше, мабуть, ніколи.

Мене раптом охопило сумне почуття, ніби запросив друзів, а вони відмовили.

Хоча, зрештою, ніхто не винен.

— Гей, ви двоє! Сіон так рідко когось запрошує! Пропустіть роботу!

Сестра гордо випнула груди й голосно заявила.

На відміну від минулого, там тепер височіють чималі гори, і я на мить не зміг відвести погляд.

Хоча справді лише на мить.

Але через те, що сестра раптом розгнівалася, граф і Домінік перелякано почали низько кланятися.

— П-пробачте, учителю Сіоне! Яка ж це неповага — відмовити запрошенню від учителя Сіоне! Я, Ґолтба, на все життя запам’ятаю цю помилку! Т-тож тепер я проігнорую наказ Ральфа й разом з учителем Сіоном насолоджуся святом!

До речі, Ральф — це король Медіфу Ральфґанґ Форт Медіф.

— Кх! Я, Домінік, маю безліч боргів перед паном Сіоном, а все ж відмовився від запрошення… Щиро вибачаюся! Заради пана Сіона я мав би кинути всі справи й супроводжувати його все життя! Навіть якщо мене позбавлять лицарського звання, я залишуся біля пана Сіона!

— Н-ні, не треба заходити так далеко! Будь ласка, обоє ставте роботу на перше місце! Робота важлива! Інакше завдасте клопоту багатьом людям! Га? Га?!

Усі надто перебільшують, і це страшно.

Приємно, але їхня любов надто важка.

Обоє напівплачучи сунули до мене, і я відступав.

У цій ситуації сестра чомусь задоволено посміхалася.

Вінона метушилася, але потім почала тихенько сміятися.

Не смійтеся, а краще допоможіть!

— Учителю Сіоне! На Святі фей раджу ходити й куштувати вуличну їжу! Солодощі з пилку, зроблені на честь фей, — солодкі й тануть у роті, справжня насолода! Спробуємо разом!

— На Святі фей як видовище люди, зібрані з усього світу, влаштовують змагання в бойових мистецтвах! Насправді мені не терпілося взяти участь, тож, пане Сіоне, чи не бажаєте приєднатися до нас!?

Та ви обоє такі напористі!

Чи то реакція на одну відмову, чи насправді хотіли взяти участь — запал обох не знав меж.

Я лише розгублено, але з легкою радістю в душі, відчайдушно намагався відмовити обох.

Той час здавався приємним.