Творець магії — Як створювати магію в іншому світі
151. Поштовх
Я розкрив рота й випустив ротову магічну силу.
Помаранчевий, жовтий, зелений — три кольори. Обсяг магічної сили майже однаковий.
Мелфі перед очима трохи нахилила голівку, усміхнулася й випустила таку саму ротову магічну силу.
Потім випустила ротову магічну силу тих самих кольорів: помаранчевого, жовтого, зеленого.
Цього разу я трохи змінив обсяг магічної сили.
Тоді Мелфі кілька разів кивнула, випустила помаранчеву ротову магічну силу й усміхнулася.
Граф, що сидів поруч, схвильовано почав плескати в долоні.
— Ого, ого-го! Чудово, просто чудово, учителю Сіоне!
Уже ні я, ні граф не проти сидіти на землі. Навіть якщо сідниці забрудняться землею чи піском, це не має значення — ми й не звертаємо уваги.
Ну, ми ж вискочки-аристократи, тож особливої шляхетності в нас немає.
Ми зараз у Лісі фей, неподалік Села фей в Арсфії.
Ми, як завжди, розшифровували й практикували мову фей разом із Мелфі.
— Здавалося, ви вправно володієте мовою фей — від привітання «доброго ранку» до розмови «гарна погода, чи не так»!
— А з обсягом магічної сили проблем не було?
— Так, так! Жодної помилки! Хоча в мене немає магічного чуття, тож можу судити лише за візуальними ознаками…
— Ні, цього достатньо. Щодо слів, які часто вживаємо, я можу зрозуміти їх навіть без точного значення.
— Якби було магічне чуття, можна було б зрозуміти складніші слова й атмосферу…
Колір магічної сили, кількість, а також розмір — усе це можна зрозуміти зором, але цього замало, щоб розгледіти дрібні відмінності.
Магічне чуття дозволяє розпізнати тип магічної сили. Тобто можна відчути дрібні відмінності, які не видно оком.
Без магічного чуття не відрізнити магічну силу різних людей.
Насправді, доки я не розвинув магічне чуття, магічна сила інших людей здавалася мені однаковою. І колір теж.
Тепер же я можу розрізняти відмінності в магічній силі кожного — навіть тип і ротову магічну силу.
Ця здатність необхідна для глибшого розуміння мови фей.
Проте, судячи з реакції графа Ґолтби та сестри, це не те, що вдається кожному.
— Але в учителя Сіона ротова магічна сила виходить плавно. Чи важко змінювати колір магічної сили?
— Щодо кольору магічної сили, якщо розумієш саме значення, то під час випускання ротової магічної сили можна додати колір, вклавши в саму магічну силу волю чи почуття, тож це не надто складно.
— Бо в основі — той самий принцип, що й у викиді магічної сили типу пробудження почуттів.
— Дивовижно. На відміну від стану магічного наповнення чи зібраної магії, тут з’являється колір.
Магічна сила, яку випускають назовні, тобто магічне наповнення та збирання магії, що належать до «зовнішньої магічної сили», не змінює колір від волі чи почуттів.
Натомість ротова магічна сила, що належить до «внутрішньої магічної сили», змінює колір залежно від волі чи почуттів.
Строго кажучи, оскільки магічну силу випускають із рота, здається, ніби це зовнішня магічна сила, як магічне наповнення чи збирання магії, але оскільки джерело — всередині тіла й звідти народжується магічна сила, я назвав її внутрішньою.
Бо властивості справді різні, тож розрізняти їх треба.
Загалом, випускати ротову магічну силу не так уже й важко.
Гм? Тобто…
Раптом у мене виник сумнів, і я почав розмову.
— Графе, ви теж можете випускати ротову магічну силу? Навіть якщо опанувати магічне чуття важко, ротова магічна сила, здається, потребує менше магічної сили, ніж звичайна — магічне наповнення чи збирання магії.
Як видно з того, що феї використовують ротову магічну силу для мови, вона не потребує багато магічної сили.
Маса самої магічної сили теж невелика. Це й зрозуміло, бо її випускають із рота.
— Так, я теж про це думав і кілька разів пробував.
— Не вийшло? Невже знову знепритомніли…
— Ні, ні. Вийшло, але краще, щоб ви один раз подивилися.
Граф випростався й повернувся до мене.
— Фууу, гаразд, я зроблю це. Я зможу. Фуу-фуу!
Я подумав про себе, що не треба так напружуватися, але нічого не сказав.
Не варто глузувати з серйозної людини. Так, дуже хотілося сказати, але…
Граф кілька разів глибоко вдихнув і видихнув.
А в наступну мить широко розплющив очі й відкрив рота.
Як риба, відкривав і закривав рота, і ротова магічна сила почала витікати.
Порівняно з моєю та Мелфі, ця ротова магічна сила була дещо грубішою.
Різнокольорова магічна сила спливала бульбашками й поступово зникала.
Граф збуджено обернувся до мене.
— Як, як вам?!
— Чудово, у вас вийшла справжня ротова магічна сила!!
— Ого! Ого!! Це правда?! Ой, як добре, як добре! Недарма я потайки випускав магічну силу, багато разів виснажував її до нуля, непритомнів чи впадав у стан лінощів, нарощуючи загальний обсяг магічної сили!
— До речі, це було незабаром після повернення з курсів лікування хвороби лінощів, і останнім часом я вже не впадаю в стан лінощів одразу! Хе-хе-хе, схоже, що для ротової магічної сили я можу трохи випускати магічну силу! Ой, мабуть, і мій загальний обсяг магічної сили значно зріс! Ха-ха-ха!!
Загальний обсяг магічної сили графа зараз приблизно 150.
До речі, мій — мільйон.
У сестри — близько п'яти тисяч.
Я лагідно й трохи поблажливо посміхнувся.
У світі є речі, про які краще не знати.
Граф реготав «да-ха-ха», але раптом зупинився й набув серйозного виразу.
— Але чи дійшов до вас сенс тієї ротової магічної сили?
— Так, звісно. Якщо вже так, давайте скажемо разом.
— Ого, цікава ідея. Немає заперечень!
Ми з графом по-дитячому безтурботно посміхнулися й кивнули.
Вперше граф випустив ротову магічну силу й заговорив мовою фей.
Тож такий розвиток подій теж непоганий.
— Тоді!
— Раз!
Ми одночасно голосно вигукнули.
— Виверження вулкана!!
— Феї — найкращі!!
Час зупинився.
Ми застигли з посмішками й дивилися один на одного.
За кілька секунд, усвідомивши реальність, ми відвели погляди й випросталися.
— …Дійсно, коли значення трохи складніше, це важко, графе.
— …Схоже на те. Навіть якщо виглядає майже однаково, сенс зовсім інший.
Мова фей глибока. Або, можливо, так з будь-якою мовою.
Нерозуміння тонких відмінностей у вимові іноземної мови — щось подібне.
Тобто, отаке.
— Тільки практика, так.
— Навіть без магічного чуття певний діапазон можна відчути на дотик. До того ж доведеться запам’ятати всі можливі значення від поєднань слів.
— Мова — штука складна.
— Наші слова для не знайомої з ними феї теж були б незрозумілими. Тож лишень наполегливо вчитися й практикувати.
— Будемо наполегливо працювати! Розгадування мови фей теж іде добре!
— Саме так! Якщо так піде й далі, то поговорити з феями вже не буде лише мрією!
Ми розпливлися в щасливих усмішках і переглянулися.
Якщо вдасться розшифрувати мову фей, можна буде дізнатися від них чимало інформації.
Що ж можна почути від цих дивних істот, що володіють магічною силою?
А ще — можливості ротової магічної сили.
Ще невідомо, як її застосувати для магії.
Але якийсь спосіб неодмінно має бути.
Здається, я вже бачу його проблиск.
— А, Віноно.
Я помахав рукою Віноні, яка повернулася після миття посуду в річці.
Вінона помітила мене й квапливо підійшла ближче.
— Що-що сталося, пане Сіоне?
— Аа, вибач. Здається, я тебе злякав. Просто є маленьке прохання.
— Ми з графом пробували випускати ротову магічну силу, і я хотів би, щоб ти теж спробувала.
— Ротову магічну силу… так?
Побачивши засмучене обличчя Вінони, я трохи знітився.
— Не змушую, якщо не хочеш.
— Ні-ні! Я спробую.
— Дякую. Порівняно зі збиранням магії чи магічним наповненням, тут потрібно менше магічної сили, і випустити її легше, тож не думай про це надто серйозно, просто спробуй.
— Так, добре! Тоді… починаю!
Вінона кілька разів глибоко вдихнула й рішуче відкрила рота.
Пак-пак-пак.
Милі губи раз у раз відкривалися й закривалися.
Вінона міцно заплющила очі й виглядала відчайдушно, та все одно була милою.
Однак жодної ознаки, що з рота виходить магічна сила, не було.
Вона ще трохи попрацювала щелепами, потім обережно розплющила очі й подивилася на мене.
Очі, сповнені надії, вмить наповнилися розчаруванням.
Вона зрозуміла це з моєї реакції.
— Знову не вийшло… Насправді я вже багато разів пробувала, і оскільки магічна сила не виходила, я навіть подумала, чи не випускаю її непомітно.
— Вибач, я нічого не побачив.
— Ось як. Тобто, просто магічна сила не виходила.
Вінона тихо зітхнула й сумно опустила погляд.
Здається, через мою пропозицію вона засмутилася ще сильніше.
Вінона раптом струснула головою з боку в бік.
— Це не ваша провина, пане Сіоне! Просто я не можу…
— Немає ніякої провини. Я впевнений, що для Вінони теж є спосіб, просто ми його ще не знайшли.
— …Так. Дякую за турботу. Тоді я повернуся до своїх обов’язків.
— У-угу. Дякую, що погодилася.
Вінона кілька разів вклонилася і повернулася на своє місце.
Її спина, коли вона йшла, здавалася ще меншою, ніж зазвичай.
— Навіть я зміг, тож, здається, метод не неправильний. Було б добре, якби з’явився якийсь поштовх.
— Так…
Треба більше подумати, щоб Вінона змогла використовувати магію.
Щось, щось має бути.
У голові щось зачепилося.
Здається, ще трохи.
Швидше, осяй, моя голово.
Але хоч я так думав, у голові ніби туман, і ніякої геніальної ідеї не з’явилося.