4. Чорна магія
Вперше пройшовши цим коридором, я опинився, як і слід було чекати, в місці, де ніколи раніше не бував.
Це була кругла зала; досі всі камери, коридори й лабораторії справляли враження тісноти, тож тут відчувалося незвично просторо й відкрито.
Озирнувшись, я побачив, що маска, яка мене супроводжувала, вже непомітно зникла.
Отже, сьогодні мене, мабуть, чекає чергова мука; добре було б, якби в цій просторій залі влаштували танцювальний вечір.
Взагалі, доведеться вигадувати хоч якісь нудні жарти, інакше я точно з’їду з глузду.
А може, краще відразу збожеволіти — так буде легше?
Поки я так думав, в іншому кінці зали відчинилися двері, і звідти, з гуркотом і брязкотом, хтось наближався до мене.
Це виявився вже знайомий чоловік у білій масці.
Але його одяг відрізнявся від попередніх: усе тіло вкривала не біла мантія, а тьмяно блискучий протектор.
Краще сказати — броня.
— З цього моменту починається руховий експеримент 49-го.
— 49-й, знищ Чорною магією ляльку, яка з’явиться перед тобою.
Вперше мені пояснили хід експерименту; значить, мої дії справді впливають на результат.
З цього короткого наказу зрозуміло: вони просто хочуть, щоб я використав магію.
Навіщо було проводити всі ці експерименти з перебудовою тіла, щоб змусити мене чаклувати, я не розумію, але принаймні ясно, що вони не такі добрі, щоб дати мені час розібратися, як це робити.
Переді мною стояв чоловік у броні; чи варто називати його лялькою, як сказано в поясненні, я не знаю, але, певно, вони якимось дивним способом змушують її рухатися, ніби живу.
І ця дивна рухома лялька, так само гуркочучи й брязкаючи, як і тоді, коли йшла сюди, наближалася до мене.
Тобто, якщо я швидко не розтрощу її магією, мене просто розіб’ють цими сталевими рукавицями!
— Ого, небезпечно!?
Лялька замахнулася й ударила мене прямо в обличчя.
Останній раз я бився ще в молодших класах, коли однокласник пожартував і зруйнував мою літню роботу, над якою я тяжко працював, — після того бійок не було.
Бойовими мистецтвами я ніколи не займався, ніяких прихованих талантів не маю — просто здоровань-аматор.
Але ухилитися від прямого удару без фінтів мені все ж вдалося.
Зрозуміло, що одного ухиляння було замало: лялька розмахувалася широко й сипала ударами без упину.
— Тьху, чорт…
П’ятиючись, я відступав назад, але ще кілька секунд — і мене притиснуть до стіни.
Вони казали «використовуй магію», але ж не можна взяти й почати нею користуватися просто так.
Я чітко відчуваю магічну силу в собі, але щоб якось нею керувати, потрібна краща концентрація…
— А-а, болить!
Залізний кулак ляльки влучив мені в плече.
Від твердості й сили удару я подумав, що кістка зламається, але насправді боліло не так сильно, як я боявся.
Звичайно, боляче, але, може, в ляльки просто бракує сили, або ж після всіх тих перебудов я сам став міцнішим, як супергерой?
А, та байдуже.
— Ось тобі!
У відповідь я вклав у правий прямий увесь свій запал і вдарив ляльку.
Лялька навіть не спробувала ухилитися, і мій кулак точно влучив у білу маску.
Відчувши удар, я почув глухий звук, і ляльку відкинуло назад.
— Ну як…
Удар вийшов відчутним, але, маючи майже нульовий досвід бійок, я не міг сказати, наскільки він серйозний.
Але раз ляльку відкинуло, то, може, вона впаде на спину й уже не встане…
— Чорт, не так легко її повалити.
Лялька без зусиль підводиться.
Але маска від мого удару вкрилася великою павутинкою тріщин.
Попри те, що удар мав силу, достатню для тріщин на такій твердій масці, лялька виглядає спокійною, тож щоб її знищити, все ж таки треба використовувати магію.
Якщо продовжувати бити ляльку віч-на-віч, то точно нічого не вийде.
Тож тут варто серйозніше спробувати магію.
Вони пояснювали, ніби я можу використовувати Чорну магію, тож, мабуть, це можливо.
Я не маю жодного уявлення, що таке Чорна магія, але в будь-якому разі, я спробую рухати магічну силу в своєму тілі за своєю волею.
Для цього потрібна чимала концентрація…
— Гхах!
Перед лялькою, яка відновлює атаку й завдає серії ударів, важко спокійно зосередитися.
Навіть якщо я на якийсь час її заспокою, після моїх ударів чи копняків вона все одно швидко підводиться.
Насправді, я вже кілька разів завдав ударів, але від них лише вм'ялася броня, а на ляльку це не справило жодного враження.
Проте, щоб зосередитися, не можна отримувати удари; зараз, у цій залі без укриття чи місця для втечі, треба створити стан, де я не отримую атак —
— Доведеться схопитися?
Якщо притиснутися до супротивника, то принаймні не отримаєш ударів.
Це цілком дилетантська думка, і невідомо, чи спрацює, але зараз мені нічого іншого не лишається, як спробувати.
На щастя, ця лялька досі атакувала лише широкими ударами, тож малоймовірно, що вона володіє різноманітними прийомами, як досвідчений боєць.
Тож якщо підійти ззаду й схопитися, вона не використовуватиме якихось витончених прийомів, щоб скинути мене, а лише намагатиметься силою відірвати.
— Діяаааа!
Не надто важко обійти ляльку ззаду через її дещо уповільнену реакцію, і я завдаю їй копняка в спину, як якудза, перш ніж вона озирнеться.
Лялька падає вперед, і я стрибаю їй на спину, перш ніж вона встане.
І справді, мій план спрацював.
Хоча й не так чисто, як у дзюдо, але я просто притискаю ляльку зверху, не даючи їй підвестися.
Як і очікувалося, лялька лише намагається силою підвестися.
Наші сили майже рівні; якщо я зможу утримувати цей стан хоча б десять секунд…
— Гх, ууууу…
Магічна сила починає циркулювати по всьому тілу, і цей потік прискорюється, а її кількість зростає.
Як і в тому експерименті, я відчуваю, як вбудований у тіло предмет реагує на потік магічної сили.
Я розумію: ця магічна сила — це сама сила; якщо вивільнити її назовні з таким імпульсом, то вона неодмінно матиме силу, достатню для знищення ляльки.
Я помічаю, що з мого тіла замість поту піднімається щось на кшталт чорного диму.
Це не викликає неприємних відчуттів, бо це моя магічна сила, яку я не можу стримати й яка виривається назовні.
Чути, як лялька скрипить «гі-гі-гі-гі», і її опір посилюється; скоро я вже не зможу її утримувати.
Але це кінець.
— Дааааааааа!!
У момент, коли лялька нарешті намагається мене відштовхнути, стиснена магічна сила виривається з моєї правої руки.
Кулак правої руки б'є в спину ляльки, і водночас потік чорної магічної сили, як бур, пробиває її тверду броню й пронизує тіло ляльки з невідомого матеріалу.
Ймовірно, також пробив підлогу з черевного боку ляльки — таке відчуття було.
— 「…」
Лялька більше не видає жодної сили, і я, не встаючи, просто лягаю на підлогу.
— Так, я це зробив…
Чи це була магія?
Не знаю точно, але я просто випустив удар разом із магічною силою, що текла.
Ну, гаразд, лялька, здається, повністю припинила функціонувати, тож тепер можна трохи заспокоїтися.
―― Клац
— Га?
До моїх вух долинає звук роботи ляльки, що видає твердий металевий обладунок.
Лялька, яку я власноруч точно переміг, досі лежить обличчям униз на підлозі й не ворухнеться.
―― Клац, клац, клац
Але цей звук справді чути.
Так, нічого дивного.
Бо цей звук долинає з-за дверей, через які зайшла ця лялька.
Проста річ: ляльок не одна.
— …Ха-ха
Нарешті двері відчиняються.
І тоді в зал вривається низка ляльок, загалом десять штук, вишикувавшись в один ряд, повертаються до мене.
Вони мають такий самий вигляд, як лялька, яку я переміг, але є одна відмінність.
Усі десять тримають у руці двосічний меч.
— Жартуєш, мабуть.
Досі через численні експерименти та їхні наслідки я багато разів готувався до смерті, але ніколи не відчував цього так сильно, як зараз.
Ляльки спокійно беруть мечі наготові.
Потім усі одночасно, з точністю до міліметра в один момент, кинулися на мене з гострими клинками.
— …Чорт.
Дед-енд! Не те, що доведеться починати з точки збереження, продовження буде. Курано опанував свердлоподібний удар!