17. Ще один водяний струмінь
Схоже, навіть у Великого Кабана атака легко дістає до мозку, якщо бити через вуха чи очі.
Проте те, що не було потреби завдавати останнього удару, стало для Рьо справжньою несподіванкою.
— Може, водяний струмінь став потужнішим?
Повернувшись у межі бар'єру, Рьо одразу ж вирішив це перевірити.
Для експерименту він узяв тіло щойно вбитого Великого Кабана.
У Великого Кабана шкіра і твердість тіла різняться кардинально: вище шиї і нижче шиї — це зовсім різні речі.
Оскільки його головна атака — таран, голова, разом із рилом, дуже міцна.
А от тіло нижче шиї не таке тверде.
Навіть ноги не відрізняються особливою міцністю.
Рьо прицілився у праву ногу Великого Кабана.
— <Водяний струмінь>!
Миттєвий спалах.
Він відтяв праву ногу Великого Кабана.
— Ого!
Минуло кілька місяців відтоді, як він перевтілився у цей світ Фі.
Водяний струмінь, який він з самого початку вважав основною атакувальною магією водної стихії, нарешті проявив свою справжню силу.
— Спробую ще й по дереву…
Дзвжжж!
Хоч і не миттєво, але розріз вдалося зробити.
Ще недавно здавалося, що дерево струменем можна хіба трохи вибити чи надщербити, а про розріз годі й мріяти… Може, він подолав якийсь бар’єр?
Водяний струмінь — це звичайна вода, викинута під надвисоким тиском і швидкістю.
Отже, вода, що виходить, фізично залишається звичайною водою.
На Землі водяний струмінь давно став популярним способом обробки різних матеріалів.
По-перше, вода не створює тепла.
Тобто не виникає теплової деформації — такого явища, коли пластик, наприклад, плавиться і деформується.
Тож не утворюються й токсичні гази.
М'які та тонкі матеріали можна обробляти без тріщин і розломів.
Можна працювати навіть із композитними та шаруватими матеріалами.
У компанії Рьо теж був верстат водяного струменя з п’ятиосьовим керуванням.
Тож він трохи знав про це... хоча ніколи не користувався.
Адже співробітники не дозволяли йому користуватися.
Тут навіть віце-президент мусив коритися рішенням людей на місцях.
Але тепер, хоч він і не міг користуватися земним водяним струменем, магічний водяний струмінь у світі Фі був у його повному розпорядженні.
І нарешті він почав приносити помітні результати.
Він був ще більш захоплений, ніж тоді, коли навчився запускати крижаний спис.
Проте водночас залишався спокійним і розсудливим.
Рьо знав, що водяний струмінь має ще вищі рівні розвитку.
Він вирішив перевірити далі.
Ногу Великого Кабана він відтяв.
Дерево також розрізав.
А як щодо каменю?
Загалом водяний струмінь вважають здатним різати майже все.
Це правда.
Включно з такими твердими матеріалами, як камінь і скеля.
Вже давно існують відео, де водяним струменем вирізають надгробки з граніту — одного з найтвердіших каменів.
Рьо направив струмінь на камінь у своєму дворі.
— <Водяний струмінь>!
Він поступово трохи стирав камінь.
Можливо, якби працювати годину, камінь і розрізався б.
Але це зовсім не те, що він уявляв під «різанням» водяним струменем.
Отже, «цей водяний струмінь» камінь різати не може.
Він підходить для різання м'яких матеріалів, але не для твердих.
Не підходить для різання каменю, металу, бетону чи скла.
Але Рьо не засмутився — це було очікувано.
«Цей водяний струмінь» призначений для м'яких матеріалів: тварин, чудовиськ, дерев, їжі.
Існує й «інший водяний струмінь» — саме для твердих матеріалів.
Що це за інший водяний струмінь?
Це «водяний струмінь не лише з води».
Зазвичай його називають абразивним струменем.
На Землі для різання твердих матеріалів воду не використовують саму по собі.
Біля сопла у воду домішують найдрібніший абразив і разом із водою спрямовують на матеріал.
Вода й абразив, що мчать зі швидкістю майже три махи, «сточують» матеріал — так його й розрізають.
І абразив для цього цілком певний.
Це порошок гранату.
Гранат — той самий дорогоцінний камінь.
Хоч це і коштовний камінь, але використовують дуже мало, тож витрати незначні.
Порошок гранату легко добувають і він дуже дешевий.
До того ж, використаний гранат можна кілька разів повторно застосовувати.
Чому гранат — ідеальний абразив? Більшість причин пов’язана з його твердістю.
Звісно, сапфір, рубін чи алмаз твердіші, але їх використовувати було б економічно недоцільно.
Також важливу роль відіграє форма кристалів.
Кристали гранату — ромбічний додекаедр або тетрагон-триоктаедр.
По суті, це майже сфера.
Щоб точно обробити потрібне місце, краще використовувати частинки, близькі до сферичних.
На Землі гранат як абразив — річ усталена, але у Фі такого немає.
По-перше, гранат тут недоступний... принаймні Рьо не знає, як його добути.
Отже, потрібен інший абразив.
І тут у Рьо з’явилася ідея.
Лід.
Так, використовувати мікроскопічний лід як абразив.
Звичайний лід не є достатньо твердим для цього.
Так, якщо це звичайний лід.
Але Рьо помітив, що лід, створений магією водної стихії, що більше в нього вкладаєш мани, то твердішим стає.
Звісно, у бою такої розкоші немає, тому лід часто розбивається.
Проблема в тому, що потрібні дуже маленькі кристали льоду.
Колись на роботі Рьо показували абразив для їхнього водяного — точніше, абразивного — струменя.
Цей гранат був настільки дрібним, що його можна було назвати порошком.
Потрібно створити багато таких дрібних кристалів льоду і змішати їх з водою.
Перший крок — створення мікрокристалів льоду.
Він спробував з’єднати дві молекули води H₂O водневим зв’язком.
Отримане вийшло надто маленьким — майже непомітним.
Він спробував з’єднати близько тридцяти молекул.
Здавалося, щось видно, але це було лише ілюзією — розмір все одно був надто малий.
Такі спроби тривали аж до сну.
Навіть коли він розпалював вогонь для вечері.
Навіть під час вечері.
Навіть у ванні.
Скільки молекул треба з’єднати, щоб вийшов якраз потрібний розмір…
Він продовжував шукати оптимальну відповідь.
Та перш ніж знайти її, мана Рьо майже вичерпалася.
— На добраніч.