Творець магії — Як створювати магію в іншому світі

189. Простягнути руку

Запеклий бій Марі й Рапунцен тривав.

— Гааааа!!!

— Руууууа!!!

Ніби тайфун.

Швидкість меча була такою неймовірною, що просто розгледіти її було вже важко.

Ніхто з присутніх не зміг би встати в цей вихор.

У ближньому бою вони здавалися рівними.

Але в Рапунцен є величезна витривалість і магічна сила.

На тілі Марі, яка вже задихалася, з’явилося кілька порізів.

Хоч у бойовій майстерності вони рівні, фундаментальна різниця в здібностях очевидна.

Марі програє — лише питання часу.

— Ну що, ну що!? Оце все, на що здатна людська жінко!?

— Кхх!

Втомлена Марі опинилася під тиском.

Перевагу не перевернути.

Марі втратила рівновагу.

Рапунцен не проминула нагоди й відвела кулак ще далі.

Удар був розмашистий, але Марі не могла рушити.

Потрапляння означало неминучу втрату боєздатності.

Але зупинила цю смертельну ситуацію не моя магія.

— Ура!

— Ха!!

З обох боків від Рапунцен Домінік і Бруно опустили мечі з громового заліза.

Рапунцен, яка не помітила їхньої присутності, розплющила очі від подиву.

Рука Рапунцен завмерла.

Одночасно обидва удари влучили в плечі Рапунцен.

А я миттєво підхопив Марі.

Усе сталося за мить.

Коли увага Рапунцен повністю зосередилася на Марі, ми почали діяти.

Я взяв Марі й відступив від Рапунцен.

Джамп справді зручний.

Він дозволяє не лише підстрибувати вгору, а й переміщатися вбік, ніби роблячи ривок.

Я приземлився з Марі на руках і, ковзаючи, відновив рівновагу.

— Сі, Сіоне… Ті двоє не зможуть перемогти!..

— А-а, я мушу йти!

— Усе гаразд.

Я заспокоював Марі й одночасно застосував Хіл.

А ще водночас промовив мовою фей.

«Мелфі, будь ласка, підтримай Домініка й інших.

Коли їм загрожуватиме небезпека, розсип навколо пилок магічної сили»

«Зрозуміла!»

Мелфі помітила мою ротову магічну силу.

Якщо не надто далеко, можна розмовляти через магічне чуття.

Звісно, Рапунцен теж має магічне чуття.

Але Рапунцен не розуміла мови фей.

Це з'ясувалося, коли Мелфі щойно атакувала Рапунцен.

— Така атака не подіє!!

Рапунцен з ревом підняла обидві руки.

Від цього удару мечі Домініка й Бруно відлетіли.

Рапунцен миттєво кинулася на Домініка.

Це був удар кулаком у кілька разів швидший за джаб боксера.

Домінік не мав шансів ухилитися.

Але коли Мелфі розсипала навколо пилок магічної сили, Рапунцен відстрибнула геть.

Схоже, магічна сила фей їй справді не до вподоби.

— Чорт, чорт, чорт!! Як же це дратує!!

— Усіх вас уб’ю!!

Вона спрямовувала на нас цілком очевидний гнів.

Добре, вона піддалася емоціям.

Під владою пристрасті дії стають простими.

Тепер Домінік та інші зможуть виграти достатньо часу.

Але це не триватиме довго.

— Сестро, я придумав нову магію.

— Що, магію? Але зараз не час про таке говорити.

Я розповів Марі зміст задуму.

Це надзвичайно новаторський і оригінальний метод.

Чесно кажучи, я не певен, чи вдасться.

Коли я закінчив, у погляді Марі з’явилася рішучість.

— Справді, якщо це вдасться, у нас буде шанс на перемогу.

— Спробуймо. Я готова.

Навколо в землі було встромлено понад десяток мечів із громового заліза.

Вони були розміщені по колу, щоб можна було миттєво їх витягти.

Це зробили лицарі.

— Якраз те, що треба.

Марі відійшла від мене й стала в центр кола з мечів.

Марі взяла один із мечів із громового заліза, встромлених у землю.

Вона натиснула на спусковий механізм, і меч із громового заліза, наповнений магічною силою, з клинком, розділеним навпіл, повернувся до звичайної форми.

Потім Марі застосувала Зачарування Аква до меча з громового заліза.

З’явився водяний меч.

— Рушаймо!

— Завжди готова!

Разом із вигуком я промовляю «Аква».

Збираю вологу з повітря Зали та воду, що пролилася з фляги, і формую маленьку водяну кулю.

Вона з’являється перед Марі й завмирає.

Розміщую її трохи вище за рівень погляду Марі.

— Тепер! Усі геть!

Я кричу Домініку, Бруно та Мелфі.

Мелфі передаю мовою фей.

Щойно всі відступають, Марі замахується мечем із громового заліза й опускає його.

Водяний меч прямим ударом розтинає Аква, що висить у повітрі.

Ні, точніше, траєкторія була не така, щоб розрізати на шматки.

Лезо ковзає по поверхні водяної кулі.

Це той самий рух, яким Марі показала руйнування зброї в бою з Бруно.

Прямий удар сильний, але ріжучий ефект слабкий.

Тому, коли Марі різала меч Бруно, вона провела лезо по клинку.

Так само прошу розрізати Аква.

У цьому ударі поєдналися буст, досконале фехтування, фізичні дані, координація, усі навички, чуття й талант.

Здавалося, ніби вона лише погладила водяну кулю.

Що вийде, якщо застосувати ту саму високу техніку ковзання леза, як при руйнуванні зброї?

У плавному русі між водяним мечем і водяною кулею виникає явище.

Це поверхневий натяг.

Магічна сила здатна посилювати й підтримувати явища в об’єкті.

Так народжується магія.

А що з водою? Що з Аква?

Чому магічна сила стягує воду в кулю?

Магічна сила діє як скоба, що з’єднує краплі води.

Це властивість молекул води.

Якщо Аква — це посилений і підтриманий поверхневий натяг, то що станеться, коли дві Аква торкнуться?

Надмірний поверхневий натяг означає сильну в’язкість.

Аква притягуються й з’єднуються.

А якщо додати тілесну силу, посилену бустом, і одиничний удар, породжений рідкісним умінням фехтувати?

Водяний меч торкається мого Аква над головою.

Місце дотику ковзає вздовж леза й доходить до вістря, а мій Аква й Аква Марі стають єдиною масою.

Швидкість, гравітація й маса.

Усі сили сходяться на лезі й народжують водяне лезо.

У повітря вилітає гарне водяне лезо у формі півмісяця.

Самої зачарування Аква Марі бракує магічної сили, тому удар слабкий.

Тому смертельного поранення Рапунцен завдати не вдалося.

А що, якщо поєднати з моєю магічною силою?

І якщо це можна зробити на відстані?

Тоді ми отримаємо величезну перевагу.

Так, це летючий серпоподібний удар.

Це Півмісяць Аква!

Серпоподібне лезо полетіло до Рапунцен.

В ту ж мить Домінік та інші відступили від Рапунцен.

Це був лише короткий проміжок, коли вона не захищалася.

Півмісяць Аква влучив Рапунцен прямо в спину.

— Ґуґааааааааа!!

По спині пробігла глибока рана, і звідти хлинула кров.

Рапунцен впала на коліна.

— Діє! Діє, сестро!

— Так, ми зробили це!

Поки ми з Марі раділи, Рапунцен люто зиркнула на нас.

— Ооооооо, прокляттяяяяя!!!

Це була лють.

Я ніколи не бачив, щоб хтось так сильно лютував.

На лобах чітко виступили вени, зуби оголені.

Від такого жахливого вигляду всі скулилися.

Але ця лють також була доказом, що попередня атака спрацювала.

Попередній удар прийшов із сліпої зони, а Рапунцен розлютилася й перестала стежити за оточенням.

Друге влучання буде непростим.

Але шанс на перемогу з’явився.

Точність Півмісяця Аква ще низька, але з практикою ефект зросте.

Потрібно лише практикуватися.

Я одразу створив Акву перед Марі.

Марі опустила меч і створила Півмісяць Аква.

Спільна робота поступово ставала швидшою й ефективнішою.

Спочатку Домініку та іншим доводилося нас підтримувати.

Але незабаром Домінік та інші не змогли брати участь у бою.

Витрати були надто великими.

У ситуації, коли один удар міг убити, сили й дух неминуче виснажувалися.

Те саме стосувалося й Мелфі.

Відтепер битися мали лише ми з Марі.

Я міг миттєво використовувати магію, а Аква не потребувала багато магічної сили.

Якщо Акву збільшити, в’язкість падає, а маса для серпоподібного удару обмежена, тому магічну силу треба контролювати.

Завдяки цьому магічна сила майже не витрачається.

Марі доводилося бездумно рубати мою Акву.

Це забирало сили, але Марі щодня робила тисячі помахів.

Для Марі махати мечем було так само природно, як дихати.

Тобто сили в неї ще залишалося чимало.

Магічної сили в Марі лишилося приблизно половина, але магічний меч усе одно мав спрацювати.

— Гх, ця, триклята тварюка!!

Рапунцен не знаходить, як перейти в наступ.

Півмісяць Аква — це летючий удар.

Його маса значно більша за звичайний удар, а швидкість — надзвичайно висока.

До того ж у тісному просторі на неї летять удари зверху, збоку й по діагоналі, кожен із помітною масою, тож ухилитися від них дуже важко — це очевидно.

Рапунцен ледве встигає ухилятися від Півмісяця Аква, та це не триватиме довго.

— Гх! Гвах! Ти! Угхх!!

Півмісяць Аква починає влучати в Рапунцен.

Бо швидкість, з якою я створюю Акву, і швидкість меча Марі почали зростати.

Мабуть, це й називається злагодженістю, притаманною рідним братові та сестрі.

Навіть без слів я відчуваю, чого хоче Марі, що вона збирається зробити й до чого прагне.

— Неймовірно, не підступитися.

Чиїсь слова ледь торкнулися мого вуха.

А незабаром настала тиша.

Вершина зосередження.

Я бездумно створював Акву.

Мене охопило відчуття щастя від цієї ситуації.

Але й це тривало недовго.

— Раз так, то ось тобі!!

Рев Рапунцен повернув мене до реальності.

Рапунцен кинулася просто на Півмісяць Аква.

Вона приймала удари, захищаючись обома руками.

Почулося неприємне різання.

Але Рапунцен не зупинилася.

Вона неслася вперед, не зважаючи на кров, що текла з рук.

Усього кілька секунд.

За цей час Рапунцен опинилася перед Марі.

Марі опустила меч, та Рапунцен легко ухилилася.

— Гхх!?

Кулак Рапунцен врізався Марі в сонячне сплетіння.

Марі, харкнувши кров’ю, відлетіла назад.

Вона вдарилася об стіну й упала на підлогу.

Пошкодження, без сумніву, серйозні.

Рани Рапунцен поволі загоювалися.

Самовідновлення — автоматичний Хіл за рахунок магічної сили.

Магічної сили в демониці перед очима ще вистачало.

А от фізичних сил у неї вже поменшало.

Рани загоїлися, та на обличчі Рапунцен чітко проступила втома.

Хіл — не всесильне зцілення.

Ймовірно, це магія, що активує клітини за допомогою магічної сили й запускає самовідновлення.

Тому-то витривалість не може бути безмежною.

Насправді, ні в мене, ні в Марі витривалість не відновлюється, а тіло виснажене.

Тоді шанс на перемогу ще є.

Я миттєво створив Акву.

Але Рапунцен ніби прочитала мої наміри й миттєво перемістилася до моїх ніг.

Удар струснув мозок.

Коли опритомнів, я вже летів у повітрі.

Я не розумів, що сталося.

Було таке відчуття, ніби все тіло паралізоване.

Відчайдушно крутив мозком, намагаючись зрозуміти ситуацію.

Мені вдарили в щелепу.

Якби не Щит з магічної сили, голову б відірвало.

Але оскільки це був не Щит зі збирання магії, пошкодження були значними.

Треба прийняти падіння.

Але тіло не слухалося, і я просто впав на землю.

Удар пробіг, мов струм, і обернувся гострим болем, що пронизав мозок.

Біль був такий сильний, що сльози миттєво бризнули.

— Ка… ха…

Через те, що не зміг прийняти падіння, сильно вдарився всім тілом.

Дихання стало важким.

Рапунцен миттєво скоротила відстань і намагалася мене відштовхнути.

Я миттєво поставив Щит у місце удару.

Мене відкинуло, як футбольний м'яч.

Коли котився по землі, я використав на собі Хіл.

— Хоч і людина, та міцний. Тоді вб'ю тебе чаклунством наприкінці!!

— Дам тобі відчути мій біль!!

Коли Рапунцен підняла обидві руки, скеляна стіна затремтіла.

Разом із гулом землі з'явився величезний камінь.

Зі стіни почали вивалюватися й витягуватися камені.

Ніби величезний кулак ґолема.

— Вмирай!! Людино!!

Тіло не рухається.

Ще не оговтався від попередньої атаки.

Не рухається. Ноги не рухаються. Ні, не рухається. Чому!

Помру, невже помру тут.

Камінь наближався до обличчя.

Нічого не можна було зробити.

Тому я просто подумав.

«Помер».

У той момент.

Бум.

Моє тіло закружляло в повітрі.

Що сталося?

У полі зору з’явилося обличчя Марі.

Усмішка, ніби стурбована.

Усмішка, ніби ось-ось заплаче.

— Сіоне, я тебе люблю.

Я простягнув руку до Марі.

Але відстань між нами лише збільшувалася.

Я несвідомо випустив Блоу.

Дотягнися!

Дотягнися ж!

Проте моя магія не дісталася до Марі.

— Марі!!!

Місце, де я мав бути.

Місце, де була Марі.

Величезний камінь пролетів повз.

Марі відкинуло величезним валуном, і вона злетіла в небо.